Дитячий садок для мене - особливе місце. мало що пам'ятаю, але пам'ятаю, що мені було там не добре. Не дивлячись на те, що в тому садку, куди ходив я - працювала моя мама, в садку я зустрів своє перше кохання, і в садку зародилась левова частка моїх комлексів, які розгрібав протягом наступних майже двох десятиліть.
Яскраві спогади з мого дит.садка:
1) Жахлива, не смачна і навіть гидка їжа. Абсолютно вся, крім оладкок з медом і фініків (один фінік на тиждень). Особлива ненависть пригадується до того, що називали "катлєтами" і до молочної каші. Цікаво, що, згадуючи цю кашу, я можу не їсти тиждень, бо шлунок з переляку, що в нього знов хєрячитимуть те лайно, стискається і тихенько ховається в нетрях організму, боячись подавати ознаки життя. Зараз це, мабуть, звучить смішно, але ні хєра не смішно, що дитина насправді змушена стримувати всім відомий рефлекс під час прийому їжі.
2) Нянєчки - це "тьоті", які існують для того, щоб діти наочно могли розуміти, що в світі є абсолютне зло. Зло, яке постійно кричить, смикає і змушує.
3)Гра в "Твін-Пікс". Мій період перебування в дитсадку - це період популярного серіалу Девіда Лінча "Твін-Пікс".Суть гри полягала в тому, щоб набиратися сміливості і заходити в найстрашніше місце в групі - туалет, в якому чомусь ніколи не було світла, - і шукати там духів і труп"ів".
Далі я змушую себе згадувати спогади, а значить такі спогади вже не можна вважати чесними. А які найяскравіші спогади з садка маєте ви?
У меня была одна хорошая воспитательница а одна плохая, этакая версия хороший-плохой полицейский. С тех пор замечаю это по жизни везде - если есть хорошие люди то всегда рядышком ходят плохие видимо для сохранения баланса. :)
ВідповістиВидалитиАвтор видалив цей коментар.
ВідповістиВидалитиА еще, вот вспомнил - отпечатки ног на бумаге оставляли для определения плоскостопия, и когда полоскал зубы после чистки то болтал головой, и никогда не спал днем... вот :)
ВідповістиВидалитивід манної каші також хотілося ригати; чекала на Твін Пікс щоп'ятниці; нестерпний запах простого мила в туалеті; 10 номер ліжечка, шафки і горщика.
ВідповістиВидалитиООО, Сєрьож. Тепер і я пригадую, що одна вихователька хороша, а інша менш хороша). При чому з часом я дізнався, що і друга теж хороша. Думаю, в такому поділі абсолютної влади в групі теж є щось сакральне. Якась наша внутрішня необхідність у тій всесвітній закономірності, що має бути хороше і погане. І як після такого не вірити в "чорта з рогами"?
ВідповістиВидалитиА от свій номер ліжка і шафи не пам'ятаю. І запаху мила ні, але пам'ятаю, що мене підхарювала система туалетів, коли горщики ставили поруч один до одного при необхідності.
В садочок так і не потрапив у своєму житті. Вірніше, потрапляли туди вже недовусатими дядьками, щоб сховатися й покурити по дорозі зі школи додому. У мене ьула чудова ліберальна (до онуків) бабця, великий двір, і затишна вулиця з кєнтами. Я чомусь не шкодую.
ВідповістиВидалитиДякую за допис. Ви нагадали мені про ще один приємний період дитинства - "павільйоновий період". До речі, у тому, що я не палю - допомогли мені саме павільйони. Саме там я, як і більшість моїх друзів, вперше спробував закурити. Пам'ятаю, що батькам мене заклала моя подруга Юлька. Утім мене навіть не сварили - такі вже в мене класні батьки. Просто запитали: "сподобалось?", - я чесно відповів, - "Ні". З тих пір я десь раз на три-чотири роки пробував закурювати, аби зрозуміти чому це так популярно. Пройшло 18 років з моєї першої спроби курити, але я досі шукаю відповідь "На хуя казє баян" - не курю коротше кажучи).
ВидалитиАвтор видалив цей коментар.
ВідповістиВидалитиЯкщо говорити про молочні каші, то я їх любив. Правда, чи не єдиний у групі. Люблю і зараз.
ВідповістиВидалитиА от туалет мене колись врятував:
Я був спокійним, слухняним, милим дитям, яке любили дівчатка (та й зараз деякі), яке ніколи нікого не чіпало. Ну, майже ніколи. Одного разу я грався машинкою і тут до мене підходить одногрупник(чи то односадочник) і просить іграшку, я - віддаю і йду до іншої. Він знову до мене, і знову хоче саме цю іграшку. Думаю, бідна дитина, - на грайся. Коли він підійшов утретє, я його (якось по-дитячому) послав.
За кілька хвилин він знову підходить, але ще із двома кєнтами. Тобто утрьох на одного. І тут відбулася моя перша в житті бійка (перша - на скільки я пам"ятаю). Результат - ті двоє втікли, у "вимагача іграшок" - порвана сорочка без гудзиків.
Якось нас там покарали. Але коли прийшли його батьки і хотіли зі мною поспілкуватися я втік до туалету, вдаючи одну із природніх потреб.
Результат - з його батьками я не спілкувався. Висновок - туалет мене врятував!
Чудова історія, дякую Ігор.)) По-перше, дуже цікаво пофантазувати на тему "по-дитячому послав". По-друге, висновок - не забирати в тебе іграшок
Видалити, по-третє, треба всім імплантувати твої смакові рецептори і все буде зашибісь.)
Автор видалив цей коментар.
ВідповістиВидалитиА я як дякую!!!Згадав і огірки, і колготки. Колготки - для мене були каторгою. Мені в них було страшно незручно - не психологічно, а саме фізіологічно. Але головна згадка - це дійсно дівчина, яка показувала труси під час сонної години - проте я не пам'ятаю як її звали. Труси , до речі, теж не пам'ятаю).
ВідповістиВидалитиА ще у нас в групі було 5 Жень. 1 з цих Жень була - дівчиною. Ясєнь пєнь, шо одним з головних дитячих питань було - навіщо дівчину назвали пацанячим ім'ям, і яким же сильним був мій подив, коли вже в школі нам з моїм друганом Женькою Степанчуком доводили, що то насправді ми носимо жіноче ім'я).
Ооо диви тепер на "алтарє" портрет Янукяна а раніше був малєнький Володя Ульянов))Це ж треба-часи минають ідоли залишаються...А нас дурили в садочку дуже підступно і казали,що гарбузова каша-"апельсінова" брррр таке ж до неї відношення як і до молочної на все життя і любов до оладок))І в мене була няня-ненавиджу до сих пір...називати гарнюню дівчинку "маркіза Карабаса"-ето піпєц...просто біло оскорблєніє века...і "снєжінкі" і "зайчікі" і Дєд Мороз-вихователька...кабзда просто...
ВідповістиВидалитиІ ще були іграшки якими не можна було гратися...для красоти вони стояли і всім дуже хотілося ті посудки і ляльку німецьку...а ії брати було нізяяяяяяя
ВідповістиВидалитиО про іграшки і в нас було)
ВідповістиВидалити