середу, 26 березня 2014 р.

Щасливий день в історії мого міста

Це один з тих самих дивних випадків, коли зовсім не хочеться вдаватись до критики, чи футбольної аналітики, а просто потішитись від того, що сьогодні в моєму місті трапилось велике свято. Це неймовірно красиво, коли більше 10 тисяч земляків радіють так щиро і так по-дитячи. І я радію з ними. Перемога.



 Вирішальний пенальті.

"Панєслась"


 Люди, на яких тримається професійний футбол - лікарі.. Більшість вболівальників не знають їх в обличчя, а даремно.. Тренери, футболісти змінюються, але лікарі вже довго з командою. Разом.

 Мужики.

 Молодий Толя Тимощук теж радів)
 Радів так сильно, шо навіть дістав шкільні фломіки і обмалював ними український прапор.
 Мужики!
 Мужики!
 І зовсім трошки чєловєка-кошкі)

неділю, 2 березня 2014 р.

Блог, перепрошую, шо я так давно тобі не пишу і нічого не публікую. Ти чьоткий пацан, але нині ні писать, ні знімать я не можу. Хочу аби 2014 усе ж став 2014-м. Поки-що в моїй країні кам'яний вік - принесли його сюди покидьки, що вважають себе російською владою.