Велосипедна подорож імені Тіграна з Орлиного. Вступ.

В червоному Дєня (шо додати, до цих чарівних 4 літер?:) )- додам, шо він туріст уравєнь Бог; в синьому  - дурний туріст-абізяна, який напросився до чуваків у кадр; в білому адідасє Сєрьога - банкір-сєрцеєд-байкєр - дивне поєднання не находітє?; в чорному - Костя - найцікавіший без питань серед нас персонаж... Скажу коротко: Костя кілька місяців як сироїдить - тобто їсть тільки всяку траву, фрукти і іншу хрінь, шо не піддавалася термічній обробці. Ще Костя взагалі не п'є води. І так Костя витримав, зваживши на вищезгадані чинники, всі 250, здається, справжніх, бойових, гірських кілометрів, а це вам бля не по асфальту міло катацца.

Минулого року, ми реалізували автомобільну подорож Кримом.  Деталі про неї та враження від неї можна побачити тут Крим 2012 . Цього року подорож Кримом повторилася:

     Що змінилося за рік? Я став офіційно безробітним; на відміну від минулого року, коли я грошей не рахував- цього разу на подорож витрачав взагалі останні;; цього року їхали не три пацанчики і красива тьолочка, а чотири пацанчики і жодної красивої тьолочки; ну і найголовніше  цього року замість чотирьох коліс, ми обрали два зі спицями. В решті - все ті ж придуркуваті думки і те ж бажання пережити максимум відчуттів за мінімум часу.

Довго не збираюсь розсусолювати цю тему, але зайвий раз нагадаю, - я переконаний, що велосипед - після капюшону, футбольного м'яча і бабс - найкраще, що було вигадане і будь-коли створене на цій планеті. Пояснювати це не буду, бо ті хто досі цього не розуміють - нещасні, обідлені клепкою людішкі, приречені все життя пліснявіти в машинах, "маршрутках", і інших трунах на колесах. Я вже два роки автовласник і багато років користувач громадського транспорту, а тому маю повне право на таку думку, бо вона є перевіреною багатьма тисячами кілометрів, проведеними як на двох колесах з двома педалями, так і на чьотирьох з двигуном і трьома педалями.

Однак хочу застерегти пришелепкуватих читачів, типу мене самого і моїх друзів по подорожі... Не слід плювати  на все і, з переляку, діставати з підвалу свою стареньку Тису, чи Салют,( що ви на них виджегерювали ще маленькими пісюнами по району в найкращі роки свого життя), і мчати в незвідані, особливо, гірські далі. Саме наша подорож - яскраве тому підтвердження і пояснення цього застереження. Йдеться про те, що ми не мали ні необхідного технічного оснащення,ні досвіду і навичок, ні фізичної форми для комфортного (звісно в контексті такого виду відпочинку) здійснення запланованого. Ми спробували 5 днів потинятись Кримом НАЛЄГКЄ і витратити мінімум грошей.

В просторах світової павутини тісняться кілограми корисної, зваженої інформації на тему підготовлених велосипедних подорожей. Чесно зізнаюся, що намагався врахувати ту інформацію в плануванні нашої подорожі, але лише в тих аспектах, які здавались(!!!) актуальними, доки я ситим сидів у теплій кімнаті вдома; і акі Зєвс поглядав на рекомендації бувалих, але слабаків, які пачємута радять мати сухі, водонепроникні штани... "Тьху, сцикуни і слабаки - ми і так прарвьомся!"...

Саме з таким настроєм чотири пришелепка з'явились на станцію Шевченка десь на початку  вологого вересня, аби влізти в потяг Київ-Сімферополь і відправитись подалі від дощових, задовбших і задубших Черкас. Відправитись у сонячний Крим, де можна крутити педалі в парусинових шортях, ловити сачком тропічних метеликів і лише встигати протягом усього маршруту епічно підморгувати розкішним дівчатам у бікіні, що пропонуватимуть на вибір посмакувати пєльмєнями, шашликами, чи для Кості тропічними фруктами і овочами.

Дєня з самого початку демонстрував неабияке зацікавлення до всього, що відбувається. Це пізніше, під час першої польовї ночівки, ми дізнаємось чому він був такий спокійний...Туріст уровєнь Бог. Але в дизелі ми ще цього не знали.

Сєрьога, найдосвідченіший серед нас турист, відразу почав ілюструвати свій досвід)

Мужики поруч свєрдлілі один одного поглядом. Свьордла довго не ламались.

До речі, про маршрут: маршрутоукладання то мені страшний кайф, а тому цю функцію хлопці досить легко делегували мені, радіючи, що собі тим голову морочити не доведеться. Пізніше стане ясно, що їм доведеться про це пожалкувати) Пожалкувати, в першу чергу, тому, що мене,( людину, яку навіть у ванну треба заганяти під тиском ядерного вибуху в лісах Амазонки, що я їх так міцно ціную) м'яко кажучи мало цікавило і цікавить морє, пляжі і загалом стан спокою де б то не було. Мене цікавили ліси, складки мєсності (які опитні людішкі ше часто називають горами) ну і сам рух по цим складкам. Море я був готовий побачити лише кілька разів і те, бажано здалеку, і бажано в журналі Аганьок, бажано закопаний у землю, або використаний сімеїзькими хіпарями для скручування всяких разних димящіх штук.  Забігаючи наперед покажу один з відривків пам'яті про те як відбувались "навколомаршрутні обговорення" вже після того як подорож почалася.

Думаю,  тепер приблизно зрозуміло що й до чого). До речі, я відразу хочу перепросити у тебе, дорогий мені читач, за якість відео (на той момент ми не мали людської екшн-камери) і за матюки. Матюкатись на відео я буду весь час, бо в періоди максимального емоційного сплеску
я часто матюкаюсь, а інакше мені не вдасться вивільнити ту купу енергії і вона мене розірве і розбризкає по планеті на тисячі мікрошматків. А в подорожі я постійно перебував у гіперпіднесеному стані, бо у мене був просто пекельно-невдалий серпень і ті 5 днів педалекрутіння по Криму для мене були справжнім раєм. Так - то він і був. І так, я думаю, що і в раю можна матюкатися, якшо для того є емоційні підстави.

Тож озвучу запланований маршрут:
Врахувавши, що зчерез п'ять днів(після висадки в Сімферополі) ми мали прибути на потяг в Севастополь, але при цьому я мав побачити все, що мав побачити; і не врахувавши, що люди це всього навсього енергообмежені куски м'яса з плоті, крові і кісток, напланував отаке:
1 день Сімферополь-Алушта (перехід мав відбутися не трасою, а Долгоруківською Яйлою).
2 день Алушта - Ялта (чьоткі нетреновані до скаженого набору висоти пацики, мали би  за добу переїхати до Ялти, але не трасою, а Кримським заповідником, а ще: "пацани, а давайте по дорозі в Ялту ше і на Роман-Кош заїдем - хулі б нє?"). Уже в цьому місці "спартсмени" і "опитниє кримоходи" пафосно сміються з ідіотськості плану, бо ... читайте далі і самі все зрозумієте).
3 день Ялта -Форос по Старосевастопольському шоссе.
4 день Форос - "шо-небудь" поруч із Севастополем і морем.
5 день В місті-герої Севастополі нас зустрічають розкішні брюнетки (в брюнеток вмонтовано мінімум одягу) з караваєм(в каравай вмонтовано соковите м'ясо) і красивими коктейлями (в них вмонтовано маднєйші трубочки і парасольки і всяке інше стильне, шо монтують в коктейлі). Відразу за брюнетками стоїть Федорович і в своїх міцних руках тримає чотири геройські медалі і чотири кубки, які ми відмовляємось прийняти, аргументуючи це так: "Ти кончений довбойоб і всі ви кончені довбойоби і підараси, бо допустили, аби ЮБК захламилося конченими уїбанськими закритими віллами і парканами". Федорович на це лише ображено шмаркає своїм високопосадовим носом і їде геть. Їде в загальному вагоні забацанєйшого потягу...Їде з алкашами, проститутками і іншою наглою наволоччю, що нею так часто кишать вітчизняні потяги. Від побаченої сволоти Федорович спробує врятуватися в затишному вагонному туалеті... І в цьому типовому, затишному туалеті, типового вітчизняного потягу, за іронією долі, ламається замок. П'яний провідник спить аж до кінцевої зупинки в Києві, і не вікриває Федоровича - як результат, той сидить на красивому, колись давно, унітазі, і співає улюблену "Муркутимоймурьначєк", а наші медалі дзвінко брязкають у такт руху красивого поїзда. Ну а ми, в Севастополі, довго і щасливо розважаємось із розкішними брєнетками. Десь по 2-3 хвилини. Брюнетки задоволені такими витривалими байцами йдуть нахуй з пляжу і ми переможно співаємо пісню: "Любите девушки, простих рамантіков" споглядаючи розкішний захід сонця над Севастополем.

Зашибісь розклад? Все майже так і відбулося, за маленькими винятками.
Тож про усі ці маленьки винятки в наступних постах. Бо ж швидше за все, ви страшенно втомились читати навіть ці літерки.

Ну якшо Ви геть повністю сучасна людина і на стовпі вертіли всякі літери й слова - можна зацінити суперкороткий огляд нашої подорожі і не мучитись читанням, але попереджаю, шо в довгому варіанті, окрім маразматичної інформації і таких же жартів, для тебе недосвідчений велотурист буде шо-небудь корисне. вазможна). Наприклад, вже в першій частині, що йтиме за вступом, ви почуєте те, що почули ми, коли о 12 ночі спробували запижувати 4 велосипеди на верхні полички плацкартного вагону... А також дізнаєтесь - чи працює сонячна китайська батарея за 300 грн в реальних польових умовах?..Дізнаєтесь чи можна по горам хуячити 5 днів і випити лише кілька ковтків води?.. Чи можна поселитись поруч з двома самотніми дівчатами репродуктивного віку з міста нєвєст Іваново і не вжарити їх?...Чи літають над Севастополем російьскі бойові гелікоптери?...Чи можна сцяти проти вітру швидкістю 30 м\с?...Хто такий Тігран з Орлиного?...Дізнаєтесь на хуя казє Баян? і многає, многає другоє.

Ну а тут один з невідомих Вам секретів про українські вокзали