 |
| Костя в,уже легендарних штанах з хрестом. |
Нагадаю, що ми зупинилися на вокзалі в Алушті. Звідти і почнемо спогад номер три...
Типова корінна мешканка Алушти здала нам розкішні апартаменти на чотири повноцінних ліжка. Ще на вокзалі в процесі домовлянь ми делікатно спробували попередити панянку про те, що змокли наскрізь і винаймаємо житло виключно задля того, аби висушитись і відігрітись. Вочевидь, вона недооцінила масштабність нашої вологості, але було запізно.
Вже за годину в маленькому дворику, де би точно не вмістилася і Таврія, ми примудрились вивісити палатку, мішки, чохли, одяг, речі - словом геть усе, що намокло, а намокло у нас геть усе.
Стрілка тим часом гнала добу в бік ночі. Вечеряти скупились в магазині поруч.
Номер, кажу ж, люксовий - в ньому був тєлік. Його ми використали за призначенням.
Загалом пригадуючи події того комфортного, а від того гидкого вечора, нічого визначного згадать не можу - окрім хіба-що визначного (за замовчуванням) Кості, який вимочив - в прямому сенсі.) Але зайду трохи здалеку - здалечини сусіднього номеру, в якому жило двоє дівчат з Іваново; з того самого Іваново, яке горад-нівєст і всьо такоє. Я звісно збрешу, якщо скажу, що ми з ними не познайомились, але хоч розстріляйте, не збрешу, якщо скажу, що в шашки не грали. І що найцікавіше - я не впевнений, що це було в інтересах самих таки дівчат. Вони приїхали до Алушти купатися в морі(бувають і такі), засмагать, і своїм засмаглим тілом стопудово кого-небудь приваблювать. Але тиждень, на який вони приїхали, виявився дощовим і , майже весь період, іванівським дівчаткам довелось сохнути взапєрті. Аж тут підвалились пацанчики - да "вгрязі", но зато "вблізі", а грязь і помить можна. От з цим "помить" головний прикол і трапився.
Річ у тім, що апартаменти, якшо геть чесно, не були такими вже й апартаментами і на два номери душ був спільним. Більше того - так само спільна кухня, виконувала функцію коридору до душу. І от наш розкішний Костя йде в душ, і робить там свої чисті справи. В цей час, в кухню на перекур заходять іванівські молодиці. Так трапилось, що в нашій комапнії соромитись було соромно, тому трухани, Костя лишив в кімнаті і планував вже там їх і нап'ялити. Але в цьому плані, на транзитній кухні не мало бути двох дівчат з Іваново...
Отже, ситуація: кілька квадратних метрів задрипаної кухоньки, голий Костя, який щойно вискочив з душу, і дві баби репродуктивного віку не готові отак відразу різко знайомитись.
Б'юся об заклад, більшість людей на планеті на місці Кості червоніли би радянським прапором скрізь де тільки можна червоніти. Але Костя був би не Костя, якби був не Костя - ні крихти не сконфузившись, він зробив ліцом фе і спокійно вийшов з кухні. Дівчата зарились до себе в кімнату і не подавали Ознак життя до 10 годин наступного ранку. Не знаю шо такого вони побачили в той момент, коли Костя вийшов з душу, але шашок у той вечір чьота не стало. Можливо, їх налякало незадоволене Костіне обличчя, а , можливо, і щось інше незадоволене. Так чи інакше, а Костю не влаштував видок двох дівок, які палять там, де палити не варто. А палити не варто скрізь, де ми є. І тут я його цілком підтримую. Ну таке, поїхали далі.
Після "шести", ми звісно як всі, поважаючі себе люди, не їли. Тому ми сіли їсти після восьмої. З"їли купу печива, запили чимось, що згідно упаковки звалось йогуртом. Потім різко стали сироїдами і, підмазавшись до Костяна, допомогли йому з диньою.
Зранку хлопці поперлись купатися в морі. Я не дурак купатись в морі, особливо коли можна піти подивитись на алкашів з Алушти...
Алушта додається до переліку Кримських міст, що мені подобаються. Серед таких Севастополь, Судак, Алупка.
Типові кримські курортні міста можна поділити на дві категорії: типові кримські симпатичні і просто типові кримські. Алушта - симпатична.
Алкаші з алушти. Поезія, бля.
Дивно,( але не рахуючи мого босоногого дитинства в селі), ніколи не заходив в магазин босим. Відчуття дивні і нові. Незадоволений нашим видком охоронець - іде нахуй.
Окремий величезний пост з нашої подорожі можна було би написати про те, як ми нагло жерли те, шо росло на деревах, кущах, лежало на землі, висіло з парканів, тиліпалось за колючим дротом і т.д. Періодично повертатимусь до цієї теми, але відразу скажу, що при бажанні, певних вміннях, навичках, і достатній ступені наглості можна непогано підживлюватись вітамінами. На конкретному фото Дєнька лізе за синім інжиром. Ще в той день безкоштовно жерли зелений інжир, груші, зелені гранати, спілий інжир. Дині доводилось купувати - вони складали основний Костін раціон.
Повернувшись, трохи підлагодили вєліки, змазали цепки, закинулися вермишеллю і рвонули в бік Ялти. На стадії планування маршрту - головним відрізком мав стати якраз цей - З Алушти до Ялти. Але не вонючим шосе, а розкішним, Кримським заповідником. Утім, оскільки було втрачено цілий день на дощ і усе з доща витікаюче - довелось сунути шосехою.
Впринципі, шосехою теж можна непогано валити, але у тому випадку, якшо ти лось-олімпієць, триатлоніст-термінатор, закинутий енеретичним пойлом і їдлом, і тобі пофігу на красу і цнотливість маршруту - дай пєдалі покрутить, шоб форму набрать. Але ж ми туристи-провінціали, які хочуть за 5 днів відпочнку набратись стільки емоцій і вражень, аби згадувати їх довгими зимовими вечорами біля...ну так не каміну, а біля якої-небудь газової плити, але ж суть не в тому. Шосе - це ще і сотні автівок, які без кінця і краю проносяться поруч і гудуть, тхнуть, пруть. Хєрово коротше. Не люблю я затраханих доріг, хай і з ідеальним асфальтом.
У цей день ми зробили десь 60 км. Не дивлячись асфальт і гарну погоду - було не легко. Чого не легко - прочитаєте у сусідньому пості .
Після міського темпу велосипедного катання тут народилось дивне відчуття, коли не ти тралік, а тралік тебе.
Ну там всякі красіві гори.
"Вродіяк" дуже корисно розтягнутись після навантаження.
Перед Ялтою узріли виноградник. Виноградник ясєн пєнь чийсь. Рвонули до нього, аж раптом поруч зупинився джип - ніхто не вилазив, очевидно чекали що робитимемо далі. Довелось вдавать дуріків, які просто захтіли сфоткатись на камінчиках.( А чьо? в Криму так всі роблять.)
Джип від'їхав. Перелізли через колючку і пожерли винограду.
Цікаво, що метрів через 200 бачили точку на трасі, де, цей самий, виноград продавали за гроші.)
Знайшли каналізацію і по ній пролізли на протилежний бік шосе, де був виноградник поменше, зате сам виноград - значно смачніший.
Підйом з Ялти - викрутили.
Загалом день був досить нудним. Світлою плямою в нім, окрім кількох веселих спусків з обгонами автомобільних заторів в кілька кілометрів, для мене стала Алупка. Дуже красиве, затишне місце, де ми затарились черговою порцією вуглеводів. Ночувати вирішили в Сімеїзі. Ввечері, в самому Сімеїзі, летіли вже в сутінках до місця стоянки, вирішили зрізати через парк. Я не розрахував і зачепився рюкзаком об гілку на повному ходу - сільпошний венгер розірвало вхлам. Зашивав я його наступного дня в Сімеїзі - там і считаємось наступного разу.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Коментувати