Знайшов у Лєбєдєва на сайті таку от картинку за 2002 рік.
Подумав, що 2002 рік відбувся 10 років назад. А ще згадав, що у 2002 році я навчвася у 8 класі і мав би стати футболістом; бо я нарешті зміг перестатись як греко-римський борець. В тому ж році, по-моєму, я вперше прочитав "Мартіна Ідена" і мені потихеньку починали подобатись баби. А ще мав зріст 150 сантиметрів, що мене зовсім не тішило).

Але я про ці унфкальні штуки пейджери... Якшо чесно я так і не зрозумів з тих пір що таке пейджер і навіщо він був потрібен. Пам'ятаю тільки, що мені мій друг намагався це пояснити, але йому не вдалося. Пам'ятаю, що та ціна, за яку можна було користуватись пейджером ніяк не вкладалась в моїй голові в порівнянні з тими зручностями, які пейджер вносив в життя власника. А ще на той момент у нас в квартирі досі не було відеомагнітофону, але мені вже не було за це соромно). Тоді ж, правда, у нас з'явився СD програвач. Але диск був тільки один і він дуже швидко набрид. Всі свої гроші я витрачав на футбол і на журнал "Футбол", а техніка взагалі мене мало цікавила. Але дивлячись на цю вивіску про пейджер я згадав, що єдиний гаджет, що мені його дуже хотілось - годинник з висотоміром. Його я побачив у журналі, який , по-моєму, Вовка Туйнов приніс в клас. У нас була така розвага - роздивлятись прайсові журнали про годинники, машини і т ін.

Так от я подумав зараз - ну нафіга мені був треба годинник з висотоміром?