Скрябін

Щойно з вечора пам"яті Андрія Кузьменка. Шо сказать. Скрябін - то єдина людина в українській музиці, яку я геть щиро любив. Не поважав, не захоплювався, а отако просто дуже любив. Дивно, але саме цей кучерявий веселий чувак з усіх відомих українців вплинув на моє світосприйняття як ніхто інший. Життя надто коротке, аби роздувати щоки від заздрощів, злості, пихи, понтів, війни, амбіцій. Треба просто жить, творить, ржать, любить, сміяться, співать, стрибать, корчить, дуркувать.. І похєр, шо вузьколобі за всим тим не побачать граніту і сталі. На те і вузьколобі, на те і сноби, а ти просто живи, просто смійся і просто будь смішним.

Може, хто не в курсі, але саме Скрябін своєю мовою зробив, власне для цієї-нашої мови, значно більше ніж будь-який професор мовАзнавства, заслужений філолог, чи народний і прям піздєц який заслужений пает. Я згадую свої шкільні роки й поголовно зросійщену мову однолітків. Нє, як інакше, шкільна програма докладала максимум зусиль, аби закласти паросток красивого, солов"їного в наші душі.. Ми вчили десятки тарасових і не тільки віршів і цитували класиків про "наша мова наша пєсня не вмре не загине", писали твори на тему "Апісатса як я люблю рідний край і рідну мову".. А увінчували цей виховний акт, лекції вчительок на тєму "дітки, ви забов"язані знать, шо наша мова рідна і солов"їна і прям по милозвучності їй в падмьотки годиться тіки пєніє дєльфінів і морських котіків, а хто цитуватиме великого тараса тричі на день у того рани автоматічєскі заживатимуть і дєвки будуть на шию вішаться прям як парость виноградної лози".

  Але вся ця хєрь тільки погіршувала ситуацію.. І нашу з вами рідну й солов"їну у нас в школі називали "бичою". Я розумію, шо комусь це може здатись перебільшенням, але це пряма цитата.

так от у нас в класі статус рідної мови окріп після того, як ми побачили як її використовує кучерявий прикольний "тіп" з програми "Шанс" (по-моєму).. Долбоєбічна, гламурна, і оч. рускагаварящя Наташа Магілєвска була чудовою ілюстрацією того, як виглядали усі "модні " на той момент... Скрябін, стопудово сам того не знаючи, показав ху із ху і шо із шо..

Про те, що таке музика Скрябіна - ви й самі добре знаєте. Бо це і є наша музика. По-справжньому слухать Скрябіна (не мугикать під радіво два-три хіта, а прям поглинать) я почав з альбому "Танго" на першому курсі унівєра, дякуючи Наші Шпитько, за що їй дуже вдячний. То була звичайна касєта, яку Надюха дала мені послухать "тіки ж дозавтра і обов"язково повернеш"..) Самі знаєте, що буває після цих слів.. По-моєму, це був останній альбом, який я слухав з касети. Чудовий альбом. А маловідома в широкому колі пісня "Танго" назавжди стала улюбленою українською піснею. Дуже раджу її послухати.
Нє не раджу, а наказую, бля. Знайшли і послухали.
Кузьма, ти живий! Ти бля живєє всіх живих, як же я радий, шо ти був і залишаєшся. Мужик, ти показав нам як Треба легко бути геніальним.

https://www.youtube.com/watch?v=D1DrXiuID-4

З запізненням про КК гонку на Велодень 2014.

З запізненням про КК гонку на Велодень 2014.

Так трапилось шо мені в цім житті страшенно фартануло і для того шоб кайфонуть не треба бухать чи нюхать якусь дрянь. У мене є і завжди був спорт. Перераховувать усе не буду, але я позаймався різними видами. Зі спортом кльово те, що видів багатєнно і кожний може знайти щось для себе. 

Щасливий день в історії мого міста

Це один з тих самих дивних випадків, коли зовсім не хочеться вдаватись до критики, чи футбольної аналітики, а просто потішитись від того, що сьогодні в моєму місті трапилось велике свято. Це неймовірно красиво, коли більше 10 тисяч земляків радіють так щиро і так по-дитячи. І я радію з ними. Перемога.

 Вирішальний пенальті.

"Панєслась"

 Люди, на яких тримається професійний футбол - лікарі.. Більшість вболівальників не знають їх в обличчя, а даремно.. Тренери, футболісти змінюються, але лікарі вже довго з командою. Разом.

 Мужики.

 Молодий Толя Тимощук теж радів)

 Радів так сильно, шо навіть дістав шкільні фломіки і обмалював ними український прапор.

 Мужики!

 Мужики!

 І зовсім трошки чєловєка-кошкі)

це чудове свято 8 березня

туман на початку березня 2014

Блог, перепрошую, шо я так давно тобі не пишу і нічого не публікую. Ти чьоткий пацан, але нині ні писать, ні знімать я не можу. Хочу аби 2014 усе ж став 2014-м. Поки-що в моїй країні кам'яний вік - принесли його сюди покидьки, що вважають себе російською владою.

Шнур - ти геній, пророк і мєсія.

Це відео в продовження теми про дебільних журналістів з їх банальними, тупими питаннями.

Радості повні штани

Рівняння бидла всесвітнього масштабу

Сьогодні весь ранок намагаюся думати про шо завгодно окрім результатів виборів. Я навіть намагався прив'язать себе до батареї і вклепатися об неї кілька разів головою для вірності, аби тільки не думать про те шо відбувається. Хочу аби було зрозуміло - мені глибоко плювать на результати виборів, за великим рахунком. Мені не плювати лишень на дії, які зумовили такі результати. Йдеться про фантастичне вміння деяких людей за 200 гривень перетворитися на бидло закінчене і наволоч паскунду. Такий фокус навіть Девіду Блейну не снився. Була собі нормальна людина і тут бац, отримала ні за що 200 грн, і от вже не людина, а кончена паскуда...Ну хіба не диво магічного характеру?

Тільки от чи справді "ні за що"? Відповідь - ні. Гроші отримано цілком собі заслужено. Я не буду зараз ваньку валять, і терти про продану душу і все таке, бо ж не можна продать те, на шо права не маєш. Радше просто скажу, що коли вже через деякий, недовгий, час, нинішня влада прокине "людину", виблядка 200 гривневого, на значно більшу суму - сутність рівняння розкривається у всій красі. 

Отже, урочисто називаю це рівняння Рівнянням бидла всесвітнього масштабу: 

200грн - X = єбатьялох. 

Де "200 грн" - кількість бабла, за які було куплено голос, "X" - кількість бабла на яку людину, через деякий час, найобує система, якій було продано голос. Ну а "єбатьялох" завжди "єбатьялох".

Найцікавіше, що серед людей, які це читають, переконаний, немає тих, хто продався. І це важливо розуміти кожном з тих, хто читаєу. Саме тому, це геніальне рівняння з його геніальним поясненням треба нести до досі несвідомих людей. Тих людей, які не читають навіть стрічки Фейсбуку, а замість того дивляться X-фактор, чи шо там зараз по жвачнику показують. Вони щовиборів, щодня продовжують тупити. Йдеться про тих людей, які не розуміють питання карми і, по-народному кажучи, не бачать далі власного, жалюгідного носа. Їх треба рятувать, і не боячись замаритися, спілкуватися, доводити, переконувати... Іншого шляху до змін в суспільстві немає. Як би нам того не хотілося, але тільки щоденна робота, щоденне виховання, переконання ближнього до вас бидла, перетворюватиме це суспільство. Йдеться не лише про п'яні балачки про те, за кого голосувати, бо подібне все одно, як правило, закінчується висновком "Та всі вони підараси, блядь". Йдеться про щоденне бидлування на вулицях. Наприклад, Ви побачили, як хтось кинув повз урну етикетку, не полінітесь - підійміть її , донесіть до смітника і слем-дан... Нехай цього не побачить покидьок, що кинув повз - це побачить хтось інший, і повірте - таке діє безвідмовно. 

Наостанок. Я би не відв'язався від батареї і не писав би так багато літер, аби не дзвінок батька, який повідав одну милу історію. Усіх подробиць переказувать сенсу не бачу, але основна дія така:
Цього ранку, одному з його робітників (маляру, чи штукатуру, не знаю, словом, звичайному роботязі) подзвонив односельчанин із запитанням "ну хто там переміг в Черкасах?" Односельчанин дуже переживає аби переміг Поплавський, бо ж, бачте, у такому разі обіцяли ще 150 гривень додати. Цікавим є те, що цей односільчанин, є колишнім прокурором у відставці. Себто, можете собі уявити розмір пенсії, якої, вочевидь, конче не вистачає, бо ж доводиться голосувати за лавеху. Історія, попри усю її "прокурорськість", є цілком типовою для наших "широт", однак закінчення має досить оптимістичне. 
Робітник, який моєму батьку те розказав, попросив відлучитись, бо збирається поїхать в село до прокурора і дати йому власноруч, із власної, просторобочої, певно місцями дірявої і старої, кишені 160 гривень...

Про два різні "Майдани". Побачене з середини революції 3-4 грудня

Повертаючись з Майдану 1 грудня, на душі було важко, ніби-то від відчуття "лайтзради" людей, що там лишилися. Утім, особисто я себе виправдовував тим, що у Черкасах народ теж підійметься і я зможу доєднатися. Так і зробив. Але роздивишись "розмах" супротиву в нашому місті, роздивившись місцевих апазіцианерів, які не розуміють, що відбувається в державі і просто піаряться,( що вважаю злочинним у цих умовах), вирішив повернутись до Києва.  

Заключна частина кримпокатушок, або проникнення на військову базу)

Прокинулись рано. Нагадаю, що таборилися в повній мряці - тому не уявляли що було поруч. Поруч стояв мусульманський цвинтар. Відповідально заявляю, що мусульманські цвинтарі безпечне для ночівлі місце - мерці в палатку не ломились, зомбі вермишель не вкрали.

Аби осягнути душею безмежність краси велосипеду - слід осягнути мозком безмежну геніальність велосипедного функціоналу.

Afigel

Йосип сизокрийлий драний. Це ж майже Металіка в найкращі її роки, це бля Сістем оф е Даун в розквіті сил - та це сам довбаний Джудас Пріст з вісімдесятих!

Частина 4 Пєдікі-вєлосіпєдікі

Сімеїз

Що я знав про Сімеїз до прямого знайомства з цим місцем? Я знав, що там є місця, де можна поставити намет безкоштовно, що там постійно тусуються всякі наркєти і підари.

 Що я знаю після прямого знайомства? Да, там можна поставить намет безкоштовно і да там збираються всякі наркєти і підари. 

Мытье - это абсурд и наркомания

Крутєйший чувак - Леонид Коновалов. Писать шось про нього сенсу не бачу - кому цікаво сам загуглить.

Велосипедна подорож імені Тіграна. Частина 3

Костя в,уже легендарних штанах з хрестом.

Нагадаю, що ми зупинилися на вокзалі в Алушті. Звідти і почнемо спогад номер три...