А ви свій диплом, чи кваліфак писали з бажанням?
P.S. Ясєн красєн, що маю і за себе відповісти. Мені пощастило і мій науковий керівник дозволив обрати тему, що була близькою, зрозумілою і потрібною мені. Утім, звісно, наукової новизни, і що більш важливо, практичної цінності, в тій роботі було рівно кілька абзаців. Пам'ятаю, на моєму потоці було модно задвигать, що винні в такій ситуації викладачі, чі мінстерство, чи відсутність води на Юпітері, чи лупа на голові Віна Дізеля, але думаю вкотре крім нас самих винних не було. Нема про що сказати науковому світу - нахуй з пляжу. Чекай, виношуй, працюй, думай, а потім тільки псуй папір. Утім, думається, трохи справді винна і система освіти. Нахуй всі ці оформлення, обмеження, розмір шрифту? Нахуй це все, коли за 70 листками тексту - Великий жирний нуль інформації? Напиши пів сторінки, але лише того, чого до тебе на цій прекрасній планеті ніхто не писав.
Але ж раптом я помиляюся... І ,раптом, ви свій диплом писали з бажанням і розумінням справи. Так з бажанням, чи з муками?
Корпів у бібліотеці, довго й нудно. Тема була до речі, на той час не затягана, мені навіть трохи було цікаво-читаєш от ще царські зводи законів, правила, "уложенія" і т.п. а практичної користі, звісно, нуль, хоча якесь розширення світогляду у мене відбулося, мабуть. До речі, тема була "Поступове утискання прав української державності після Переяславських угод на прикладі нормативних документів Російської імперії". За 150 років! )
ВідповістиВидалитиТема, до речі, "нічо". Я б висновки почитав.)
ВідповістиВидалитивисновки типу "як хитрож...законники закручували гайки волелюбним, але юридично неосвіченим козакам" ) Ну, що з цього у підсумку вийшло, ми можемо побачити у творах Тараса Григоровича. Німі на панщину, та інші радощі.
ВидалитиА я сейчас пишу о средствах дизайна для создания психологически благоприятной среды для детей-инвалидов в школах-интернатах. И мне по-настоящему интересно, хоть и ужасно трудно. Но я чувствую себя полезной, и эта тема действительно нуждается в рассмотрении. И, хоть и мизерный конечно, но есть шанс, что мою работу прочитает кто-нибудь нужный, и она поможет людям.
ВідповістиВидалитиБуквально на днях спорила с преподавательским составом кафедры, которые утверждали, что нужно быть психологом и медиком, чтобы исследовать данный вопрос. Но я свою тему отстояла)
От ти молодчина. Ну прикинь на скільки було б крутіше, якби всім, хто пише наукові роботи було не пофіг?..
ВідповістиВидалитиМне кажется, это начинается еще в школе. Большинство людей, когда поступают в университеты, вообще не уверены, чем они на самом деле хотят заниматься. Тот кто в душе журналист поступает на экономиста, экономист - на лингвиста, а музыкант - на сварщика. Потому что там экзамены проще, там дешевле, так удобнее и так далее. А потом получается, что все не на своих местах, и все занимают места друг друга. И всем приходится делать то, что им не интересно. Чтобы получить корочку и пойти на нелюбимую работу. А если ты на своем месте, то учиться и писать работы в кайф, какие бы ни были преподаватели. На преподов только ленивые сваливают. Если ты прав и уверен в своей правоте, ее всегда можно доказать.
ВідповістиВидалитиНє ну з цим ясно, з людьми не на своєму міці - це звісно жахливо. Але ж ні чим не краще, коли люди навіть за своїм фахом геть нічим не цікавляться крім "должності" і "Окорочки".
ВідповістиВидалитиЯк Ваш науковий керівник зазначу, що у Вашій роботі було значно більше новизни, ніж на кілька абзаців. У цьому випадку скромність недоречна. Не забувайтеся, що авторський практичний доробок і мав наукову цінність.До речі, ми показуємо Вашу роботу нинішнім студентам як одну з найкращих:))
ВідповістиВидалитиТреба було передбачити, що, бодай мізерний, але шанс, є, що це прочитаєете Ви. (Цікаво, скільки зайвих ком я поставив у попередньому реченні?:))
ВидалитиЯкшо чесно, про свою роботу я згадав лише заради справедливості, бо сам пост народився від того, що я випадково натрапив в мережі на дипломну 2012 року (!) в якій в черговий раз досліджувався якийсь з "рушійних аспектів життєвого та творчого шляху великого Шевченка". )
Бідний Шевченко.... Знав би він скільки його вже (і це ж не кінець!) досліджували-передосліджували, то в могилі би перевернувся. Жила собі людина, творила й не думала про аспекти і ямби.... А тут на тобі - якійсь тьоті треба науковий ступінь, а бідному студенту диплом і паааанеееслась! Та то не суть. Карочє, я теж навчаюся на журналіста й хоч наукові роботи мені так-сяк даються, то лише того, що мені треба стипендія. Коли в тебе перспектива пів року жити без грошей (взагалі без грошей), то напишеш краще за Карпенка, Тертичного й Карамурзу. От. А що стосується людей на своєму чи не своєму місці, то я, мать вашу, не для того йшла в журналістику, щоб писати оту дивну нікомутристалітнепотрібну хрєнь, що поповнює наш прихалупок... Всьо. Матюки стерла й відсилаю свій безграмотний крик душі в народ.
ВідповістиВидалитиВи все правильно робите. Я в студ. роки здуру поліз на "роботи". В результаті заробляв спочатку не набагато більше ніж давала стипендія, а от проблем було чимало (викликаних пропусками).
Видалити