Про українське кіно і радянські м'ясорубки...

   "Ет самає", я звернув увагу що трислів'я "майбутнє українського кіно" вже давно стало крилатим. У мене є підозри що усі ці бідкання про відсутність "власного", "автентичного" (ну і інша оця шароварна мутна чуш) - це ні що інше, як один з негативних проявів спадщини радянської минульщини, яку, як це не абсурдно, "шароваробратія" так полюляє ганьбити. Йдеться про цілком конкретне в той час ідеологічне вседержавне завдання: здобути у всьому першість. Ну ми тіпа і фотіки хуячим, і м'ясорубки, і фотіки із функцією м'ясорубки, і спортсмени в нас найкращі, і собаки наші за хвилину обсцикають більше стовпчиків, ніж будь-яка інша собака в світі, і трава у нас травістєй і жигулі - жигулістєй. Не треба бути Таляном Васерманом, щоб знати, що реально  все було не так вже й веселково, бо і жигулі були хєрнею, і ... ну шо там говорить.
   Так я це до чого? Я це до того, що немає сенсу винаходить велосипед, бо він ажен стоїть в гаражі в благородному спокої і посміхається своєю реальною, вже винайденою, велосипедною посмішкою. Ну так вже склалось історично, даруйте за банальність, що японці хуячать класну електроніку, німці найкращі автомобілі, а австралійці заїбєнні, неповторні бумеранги. А ще є країна, де історично сформувалась неймовірна, потужна, могутня кіношкола і кіноіндустрія - США. 

   А є, наприклад, Швейцарія, Австрія, Швеція яка-небудь, які не знімають багато свого "автентичного" блядь кіно. І нічо наче себе чухають? Ловлять рибу, варять сири,стругають доски і клєпають табурєтки - словом познаходили ніші, які є притаманними народу з цих країн і з задоволенням діляться з АСАШАєм своїми автентичними, сука, табурєтками в обмін на кіно. Так чого ж блядь ми бідкаємося про кіно, як про бозна-що? Ніде воно не дінеться, кіновиробничий бізнес, кіноіндустрія є дуже дорогими і ризикованими справами і жоден нормальний бізнесмен (якщо він не російський алігарх, що встиг хапнуть за три рублі пару гектарів нафтородовищ російських на поч. 90-х) не стане фінансувати цю сферу. В усякому разі  не стане аж зразу. 

І не треба мені хуйню ліпить про могутню радянську кіношколу - і не тому, що вона не могутня, а тому лише, що вона була радянською, тому що "була", і грала виключно за радянськими правилами. Кіноіндустрія - це не пензликом по "бамазі" - це дуже баблоємкий процес, і якщо в рад. союзі це бабло лопатами хуячили в кінорозвиток з держ.бюджету, (чого нинішній бюджет не може собі дозволити навіть за обставин, коли б капусту не розтягували на всякі маєтки і вєртопльоти) в америці формувався дуже налагоджений, конкурентний кіноринок, де в процесі, тернистому і не простому, зародився кінобізнес, як бізнес, а не меценастька благодійна форма олігархічного подаяння на благо "духовного" розвитку народу. Фу блядь. Геть просто кажучи, як було вже не буде. Все має йти з самого початку і зовсім інакшим шляхом. 

Але я згадував вище про "швейцарії" не даремно! - Запевняю, що нашій країні нахуй не треба кіноіндустрія, яка би могла конкурувати з американською, чи навіть російською. З цими державками треба мірятись збором зернових і яким-небудь літакобудуванням, можна на крайняк в'язать красивезні шарфіки з шерстяними трусами, чи майтрувать найкрасивіші в світі, унікальні паяльні лампи. Але кіно - в нашій країні має залишитись на плечах Особистостей, таких як Кустуріца, Фелліні, Бергман, Гай Річі, Тарантіно. Тобто, людей, які власним, ні на що не схожим, почерком, будуть ваять за невеликий бюджет такі полотна, за участь у фінансуванні яких, існуючі олігархи будуть відгризати один одному пісюни.

Це я так думаю. І саме тому, наприклад, не збираюсь хвалити дуже посереднє кіно зняте в Україні тільки тому, що воно українське.  Бо шо за хуйня? Музику якого-небудь супер-гурту "Авіатор", чи Патапа з Настями ми легко називаємо лайном не дивлячись на те, що вона створена рідними, блядь, автентичними українськими руками, а назвати лайном кіно, що є лайном, але зняте в Україні ми не можемо? Нє бля я так не іграю, а ви як хочете. 

До тих пір, доки Tom Waits створює кращу музику ніж Павло Зібров, я буду слухати Тома Вейтса, не дивлячись на всю красу автентичних вус Зіброва. І рано чи пізно я дочекаюсь українського (хай і одноосібного) Океану Ельзи в українському кіно.