четвер, 31 січня 2013 р.

Про українське кіно і радянські м'ясорубки...


   "Ет самає", я звернув увагу що трислів'я "майбутнє українського кіно" вже давно стало крилатим. У мене є підозри що усі ці бідкання про відсутність "власного", "автентичного" (ну і інша оця шароварна мутна чуш) - це ні що інше, як один з негативних проявів спадщини радянської минульщини, яку, як це не абсурдно, "шароваробратія" так полюляє ганьбити. Йдеться про цілком конкретне в той час ідеологічне вседержавне завдання: здобути у всьому першість. Ну ми тіпа і фотіки хуячим, і м'ясорубки, і фотіки із функцією м'ясорубки, і спортсмени в нас найкращі, і собаки наші за хвилину обсцикають більше стовпчиків, ніж будь-яка інша собака в світі, і трава у нас травістєй і жигулі - жигулістєй. Не треба бути Таляном Васерманом, щоб знати, що реально  все було не так вже й веселково, бо і жигулі були хєрнею, і ... ну шо там говорить.
   Так я це до чого? Я це до того, що немає сенсу винаходить велосипед, бо він ажен стоїть в гаражі в благородному спокої і посміхається своєю реальною, вже винайденою, велосипедною посмішкою. Ну так вже склалось історично, даруйте за банальність, що японці хуячать класну електроніку, німці найкращі автомобілі, а австралійці заїбєнні, неповторні бумеранги. А ще є країна, де історично сформувалась неймовірна, потужна, могутня кіношкола і кіноіндустрія - США. 
   А є, наприклад, Швейцарія, Австрія, Швеція яка-небудь, які не знімають багато свого "автентичного" блядь кіно. І нічо наче себе чухають? Ловлять рибу, варять сири,стругають доски і клєпають табурєтки - словом познаходили ніші, які є притаманними народу з цих країн і з задоволенням діляться з АСАШАєм своїми автентичними, сука, табурєтками в обмін на кіно. Так чого ж блядь ми бідкаємося про кіно, як про бозна-що? Ніде воно не дінеться, кіновиробничий бізнес, кіноіндустрія є дуже дорогими і ризикованими справами і жоден нормальний бізнесмен (якщо він не російський алігарх, що встиг хапнуть за три рублі пару гектарів нафтородовищ російських на поч. 90-х) не стане фінансувати цю сферу. В усякому разі  не стане аж зразу. 

І не треба мені хуйню ліпить про могутню радянську кіношколу - і не тому, що вона не могутня, а тому лише, що вона була радянською, тому що "була", і грала виключно за радянськими правилами. Кіноіндустрія - це не пензликом по "бамазі" - це дуже баблоємкий процес, і якщо в рад. союзі це бабло лопатами хуячили в кінорозвиток з держ.бюджету, (чого нинішній бюджет не може собі дозволити навіть за обставин, коли б капусту не розтягували на всякі маєтки і вєртопльоти) в америці формувався дуже налагоджений, конкурентний кіноринок, де в процесі, тернистому і не простому, зародився кінобізнес, як бізнес, а не меценастька благодійна форма олігархічного подаяння на благо "духовного" розвитку народу. Фу блядь. Геть просто кажучи, як було вже не буде. Все має йти з самого початку і зовсім інакшим шляхом. 

Але я згадував вище про "швейцарії" не даремно! - Запевняю, що нашій країні нахуй не треба кіноіндустрія, яка би могла конкурувати з американською, чи навіть російською. З цими державками треба мірятись збором зернових і яким-небудь літакобудуванням, можна на крайняк в'язать красивезні шарфіки з шерстяними трусами, чи майтрувать найкрасивіші в світі, унікальні паяльні лампи. Але кіно - в нашій країні має залишитись на плечах Особистостей, таких як Кустуріца, Фелліні, Бергман, Гай Річі, Тарантіно. Тобто, людей, які власним, ні на що не схожим, почерком, будуть ваять за невеликий бюджет такі полотна, за участь у фінансуванні яких, існуючі олігархи будуть відгризати один одному пісюни.

Це я так думаю. І саме тому, наприклад, не збираюсь хвалити дуже посереднє кіно зняте в Україні тільки тому, що воно українське.  Бо шо за хуйня? Музику якого-небудь супер-гурту "Авіатор", чи Патапа з Настями ми легко називаємо лайном не дивлячись на те, що вона створена рідними, блядь, автентичними українськими руками, а назвати лайном кіно, що є лайном, але зняте в Україні ми не можемо? Нє бля я так не іграю, а ви як хочете. 
До тих пір, доки Tom Waits створює кращу музику ніж Павло Зібров, я буду слухати Тома Вейтса, не дивлячись на всю красу автентичних вус Зіброва. І рано чи пізно я дочекаюсь українського (хай і одноосібного) Океану Ельзи в українському кіно.

середа, 30 січня 2013 р.

Жить - чьотко!


Журналістам

Переклад звісно не точний, але влучний більш ніж) По суті про це відео має пам'ятати кожний журналіст, що має підготуватись до розмови, але чомусь не готується. Не варто переоцінювати рівень власної загальної ерудиції.

пʼятниця, 25 січня 2013 р.

Чорна смуга

Ну здрастє чорна смуга: травма ступні з вильотом з футболу на невідомий термін; сьогодні полетів радіатор пєчки - ремонт майже на штуку гривень; повний завал з роботами, - шо дальше? Насмарк у дорогого серцю президента Януковича? Ні, сподіваюсь до цього не дійде.

понеділок, 21 січня 2013 р.

Автобус в Запоріжжі

Джанго

Я тут подумав, що треба б написать свої враження і думки стосовно фільму. Але хулє ж тут писать? Тарантінич вкотре смачно харкнув в обличчя кіномоді, кіноправилам, кінодогмам. Тарантінич єдиний представник кіномистецтва (хоч сам він, як треба розуміти з інтервушок не в захваті від поняття "кіномистецтво"), тим не менше він єдиний представник кіномистецтва, хто може так ніжно і з такою любов'ю плюнути всім нам, вдячним глядачам, в обличчя, і зробити це так так талановито, так красиво і з такою любов'ю і до нас і до кіно...Кіно, як чогось абсолютно самостійного, чогось абсолютно важливого і так само непотрібного, брухтового водночас.

Тарантінича чогось завжди мені хочеться порівнять із Шнуром. Обидва вони "шлют нас нахуй і слушают Баха". Що ж, мужики, хочеться аби ви довго жили і ще багато-багато років могли продовжувати світловершити.

Карочє - як завжди ні на що не схожий відеоряд, який без сумніву буде одним з кращих фільмів тисячоліття. Це піздєц. А я ж збирався не матюкатись у 2013 - от довелося.

P.S. Я дуже чекаю на переклад Пучкова (гоблина). а як вам гоблінівський переклад фільмів?

вівторок, 15 січня 2013 р.

Трава

 Не знаю як вам, а мені завжди подобалась трава. Малим я по 4 місяці на рік проводив у селі. У справжньому селі зі ставками, шпаною, поділом сфер впливу на кутки, тракторами і полем. Але головна асоціація з селом - це трава. Траву завжди хотілося їсти. Пам'ятаю, дивишся на корів як вони жадібно напихаються травою і зло бере, бо коли ти нею починаєш напихатися - вона зовсім не схожа на суміш цукрової вати з бананами і яблуками. Утім якщо знати яку рвати - завжди можна знайти смачну траву. І я дивуюсь, якщо чесно, що люди в харчовій промисловості імітують які завгодно смаки, окрім смаку трави. Я би з задоволенням пожував жвачку зі смаком відбірної трави. 

понеділок, 14 січня 2013 р.

Це смішно, чи я ідіот?

Скажіть чесно - що думаєте про це відео і чи вам смішно? Мені просто до сверблячки цікаво чому мені так смішно? Чи було би мені так само смішно якби це казав Петросян, а не цей чувак зі стружкою під носом? Чи було би мені смішно, якби йшлось про нєволосатих грузінов, а не про нємодних нєгрів? Тому повторюсь вам смішно? Чому, як думаєте, що творить гумор у цьому випадку? Я розумію, що з прагматичного погляду смішно тому, що тема є абсурдною відносно подачі. Але розумію, що "нєваласатиє грузіни" мене б так не повеселили. Чи я ідіот і це не смішно взагалі?





пʼятниця, 4 січня 2013 р.

Наукова робота

   
Хочу знати чи є науковці гуманітарного напрямку, які пишуть роботи, не для звання, яке дасть грошову надбавку, чи понт, а мають справді науковий меседж і необхідність поділитись ним із суспільством? Ще в універі страшно нудило від дипломів і кваліфаків, які писались для "відчепттись". Навіщо вони взагалі потрібні вимучені, а не виношені? Для того, щоб міжрядковий інтервал навчитись виставляти у ворді?А за вікном тим часом, нагадаю, 2013 рік...Що найцікавіше і перед вікном теж. 

А ви свій диплом, чи кваліфак писали з бажанням?

P.S. Ясєн красєн, що маю і за себе відповісти.  Мені пощастило і мій науковий керівник дозволив обрати тему, що була близькою, зрозумілою і потрібною мені. Утім, звісно, наукової новизни, і що більш важливо, практичної цінності, в тій роботі було рівно кілька абзаців. Пам'ятаю, на моєму потоці було модно задвигать, що винні в такій ситуації викладачі, чі мінстерство, чи відсутність води на Юпітері, чи лупа на голові Віна Дізеля, але думаю вкотре крім нас самих винних не було. Нема про що сказати науковому світу - нахуй з пляжу. Чекай, виношуй, працюй, думай, а потім тільки псуй папір. Утім, думається, трохи справді винна і система освіти. Нахуй всі ці оформлення, обмеження, розмір шрифту? Нахуй це все, коли за 70 листками тексту - Великий жирний нуль інформації? Напиши пів сторінки, але лише того, чого до тебе на цій прекрасній планеті ніхто не писав.
Але ж раптом я помиляюся... І ,раптом, ви свій диплом писали з бажанням і розумінням справи. Так з бажанням, чи з муками?