Я так зрозумів, що бути рок-зіркою зовсім не просто. Зрозумів після перегляду фільму "Рок на века". Події в лєнточці павєствують глядачам про дивний період в історії рок музики, коли на мою думку, власне рок-музика, скажено розігналася і до такої швидкості, що змогла перетнути якийсь надзвуковий, чи світловий бар'єр, зйожитись і раптово зникнути з нашого виміру у якусь більш загартовану до скаженостей цивілізацію. Йдеться про кінець 80-х років минулого століття.
Стрічка звісно з сильним нальотом попсовості, вона файно причесана через акуратний пробор, але саме це і дає збагнути ту особливість перехідного часу... З рокнрольних 80-х у загуслі, попсуваті 90-і...
Ну а образ цих золотих 80-х у фільмі намагається представити Том Круз. І от що я скажу - да мужик старався, да мужик кайфував від музики, і, підозрюю, що не лише під час ролі... Але для того, аби бути реальною рок-іконою мало вихилясів голеним пузом і свєрканія нафарбованими оченятками. Не сумніваюсь, що на жіночу половину людства це і справило враження, але на тих, хто носить між ніг не тільки труси, а і щось у самих трусах - таке не подіє. На мене не подіяло.
Простіше кажучи : ні хуя нє вєрю, гражданін Томмі! А ви повірили, як враження від фільму?
Немає коментарів:
Дописати коментар
Коментувати