неділю, 8 червня 2014 р.

З запізненням про КК гонку на Велодень 2014.

З запізненням про КК гонку на Велодень 2014.

Так трапилось шо мені в цім житті страшенно фартануло і для того шоб кайфонуть не треба бухать чи нюхать якусь дрянь. У мене є і завжди був спорт. Перераховувать усе не буду, але я позаймався різними видами. Зі спортом кльово те, що видів багатєнно і кожний може знайти щось для себе. 
     В нашому місті є дуже хороші рєбята, які щороку проводять афігєнский такий день - велодень. Подія ця без сумніву є важливою для тих, хто досі тупить і з якихось причин досі мучить себе тим, що не має вєліка.. Але для таких чьотких пацанів, які вже катають, цей день знаменний крос-кантрійною гонкою.

Гонку 2012 року я овочево спостерігав, але десь глибоко в овочевій свідомості поселились маленькі мікроби бажання - проїхатись в подібному рейсі. В 2013 мікроби розрослися і я майже був готовий їхати, але не поїхав, бо не мав шльома, а "шльома" - це таки дуже важливий атрибут будь-яких гонок, особливо, звісно, велосипедних). 
Чесно зізнаюся, я рік чекав гонки 2014 і навмисне розкошелився, аби заімєть шльома, і не мати відмазок аби не поїхати цьогоріч. Більше того цілий рік я собі обіцяв, шо обов'язково багато тренуватимусь шоб бодай доїхать до фініша і не позорнуться вкрай.

Однак події цієї зими, а потім запуск Громадського і всякі інші події стали достатніми "відмазками", аби зустріти гонку 2014 без бодай якого-небудь накату. Більше того за тиждень до я захворів на якусь міцну ангіну, від якої відкачувався антибіотиками, шо звісно позначилось на загальній формі. Однак бажання їхати було справді міцним, тому я навіть познайомився з трасою не в день змагання, а за день до нього) (Шо досить важливо для такого географічного кретина як я - заблукать в лісових стежках - для мене раз плюнуть. Тому і люблю футбол найбільше - мені більше менш легкоо визначити куди бігти і куди забивать, бо є всього два варіанти).
 Але повернусь до питання фізичної форми...Як я вже казав, в спорті не перший день і добре знаю одну важливу істину - хто краще готовий - той здобуде вище місце. По суті, за це спорт і люблю, як явище - у ньому немає місця понтам, фарту і іншій х..ні для пєдіків..Забив більше голів - переміг, біжиш швидше - переміг, відстрілявся краще - переміг, поклав на туше - переміг.. 
Це мав бути мій перший заїзд, впринципі, вєлік був готовий слабенько, кількість учасників в моїй категорії "любителі" сягала більше 50-ти..Тому, кажу ж, задача мінімум, зваживши на вищезгадані фактори, стояла - докрутити до фініша. Задача максимум - побути десь в серединці.
   Крім того, кажу ж, з трасою я познайомився за день до гонки і там же побачив своїх майбутніх суперників...) Чувачки явно знають шо таке пєдалі і в який бік їх треба крутить. Всі , сука, сухі, ноги , сука, потужні, вилки на вєліках, сука,ціною з мою "жизнь"). А ше на трасі було місце, яке я через брак будь-якого велодосвіду тупо не міг проїхати... Хоча чесно пробував, завдяки чому ше раз міцно коцонув свою камерку. Відосік імєєтса. Камєрка простИ



І от "етат дєнь настал")) Туди-сюди. 

Зарєгались разом з Сєрьогою Тимошенко - величезна йому благодарочка, шо попри усе, все рівно поїхав - справжній мужик, блєадь - буду голосувать за нього на виборах. Багато писать не буду - просто, добре коли на трасі є не тіки суперники, а й друзі. Зарєгались, захавали пару бананів, побачили шо в нашій категорії не всі такі вже й "чьоткі", а був навіть спортсмен, який їхав велогонку в джинсах..) Але то все приказка..
 Старт! 
     Усього в нашій категорії було 4 кола. В середині першого, реально планував здохнуть, особливо зваживши, шо старт був не роздільним, а спільним і тривалий час я витрачав сили на обгони в необгінних місцях, внаслідок чого геть забув про дихання і випльовував всякі скоротливі альвеолі, в мальовничому лісі парку Перемоги(де відбулася гонка), вже на початку дистанції. Повернув мене до життя якраз таки Сєрьога. А точніше його сутичка з якимось довбнем, після чого надія Громадського, пан Тимошенко, ледь не влетів на величезній спусковій швидкості в нічьонеподозрівающу сосну. Дядя Сєрьожа пішов на обгін, маючи явну перевагу в швидкості, за всима правилами попередивши суперника командою "зліва" (а це  значить, шо ти, сука, маєш не заважати маневру), але тупа курва якій адресувалася команда почала прикриватися!!!! Прикриватися, блядь, на спуску, на швидкості кілометрів в 35, прикриватися в місці, яке, обмежене вищезгаданою геть не худенькою деревиною. І добре, шо  дядя Сєрьожа проявив чудеса гальмівної майстерності у тому випадку... Утім, кажу ж, мене ця ситуація дуже взбадьорила, бо усі ті слова, які я адресував цьому покидьку,( прямо скажу, міцно злякався за друга), носили гостровідновлювальний характер... 

     Крім того, я зрозумів, шо під час обгону до регламентного "справа", або "зліва" треба додавати ше й магічне "блядь", аби повільніший суперник зрозумів точно, куди йому не слід зміщуватись... І таки подіяло) А ви мені кажете "крекс-пекс-фекс"...) За наступні три кола я ще чимало разів кричав ті магічні слова і, як виявилось, накричав аж на третє місце) 

Чудо із чудєс - виявляється не бухать, жерти відносно здорову їжу і регулярно катать, нехай і безсистемно - були не здря) А ше я просто дуже сцяв приїхать останнім ( бо з "дєцтва" цього не люблю) і нормально виспався напередодні.
А якшо серйозно - то, аналізуючи такий високий для свого рівня результат, я дійшов до одного логічного висновку - це мої гоночні рукавиці... На перший погляд, здається, що це звичайні будівельні рукавички з обрізаними пальцями, але насправді це і є звичайні будівельні рукавички з обрізаними пальцями.
  
     Наостанок просто скажу - шо це неймовірний кайф... Одні з найміцніших відчуттів у житті. Це однозначно суперкрутющий вид в усіх аспектах...І, якшо чесно, я тупо не розумію, чого той же автоспорт популярніший за велосипедні гонки.. Пантов там більше, а видовищ значно менше.

Дуже дякую людям, які не знаючи мене всьо равно чогось сфоткали - для мене це дуже цінні світлини. Шкода, шо я не знаю ваших імен, але знайте, шо дуже вдячний все одно)
    Аграмєннєйша подяка організаторам цього дійства, було круто! Ше раз аграмєннєйша подяка Сєрьогі Тимошенку, за те шо поїхав, за те, шо поміг із шльомом і за те, шо майбутній президент України. 

   Аграмєннєйший заклик усім, хто любить спорт - спробувать гірський вєлік - це фантастично цікаво, корисно і красиво. 

1 коментар:

Коментувати