Так дивно сталося, що група Скорпіонс була взагалі першою групою, яка мені сподобалась. Правда, на той момент я не знав як зветься група, бо її балади вимушено слухав не один рік на ніч замість вечірньої казочки. Їх любила слухати моя сестра на касетному магнітофоні "Електроніка", а оскільки я спав в тій же кімнаті - особливої альтернативи не мав. Касета була, звісно, переписана - тому обкладинки не було, і я не знав автора. Не пам'ятаю точно, але я міг навіть думати, напевно, що співав те Дмітрій Маліков. Але подобалось. Потім був довжелезний період слухання різного музичного лайна і лише з 16 років в моє життя увірвалось чисте музичне повітря рок-музики.
Скорпіонс не вперше гастролює в Україні, але так трапилось, що я прогавлював усі попередні, і потрапив лише на цей, цілком можливо, останній тур скорпів в Україні.
Концерт відбувався у Львові. Я не належу до людей, які божеволіють від міста лева, (бо бував в Одесі)), але звісно не заперечую того факту, що шанс погуляти Львовом не проміняю на шанс погуляти, скажімо, Луганськом. Хоча в Луганську я не бував - виправлюсь і, може, зміню свою думку. Хтось бував в Луганську?
Так от у Львові я десь вчетверте. Кожного разу під час подорожі мені траплялись якісь неймовірні відкриття. Цього разу теж, щоправда, лише дорогою до Львові на станція ім. Шевченка. Відкриття ілюструють дві наступні фотки:
