2000 км пекла

   За останні дві доби мені довелось проїхати близько 2000 кілометрів просторами України, використовуючи звичайний автомобіль і звичайні українські автошляхи. Я проїхав Черкаську,  Київську, Кіровоградську, Херсонську, Миколаївську, Одеську, Дніпропетровську, Запорізьку області, звісно заїжджаючи у ці міста. Не маю ні сил ні бажання жартувати на цей рахунок, бо і мозок і душу, і блядь, навіть, нирки бере розпач. Багато писати теж не хочу, скажу тільки, що до Києва просто не знаю як добиратися машиною, може хто підскаже альтернативний маршрут? Через Золотоношу-Софіївку-Переяслав їхати неможливо, бо в Черкаській  області цим маршрутом їхати неможливо! Збирався поїхати через Мошни-Канів - добрі люди відмовили, запропонувавши дати гаку, і поїхати через Смілу-Городище-Миронівку. Дав гаку, але не знаю що виграв, бо дорога до Сміли нині відсутня абсолютно! Наголошую - абсолютно. Востаннє їхав нею буквально 3 тижні  тому і міг тримати 110, зараз же місцями швидкість падає до такої, з якої сміються тібетські равлики. В буквальному сенсі деякі ділянки доводиться переповзати обочинами і канавами. Від Сміли до Городища теж "срака"!. Від Городища до Києва більш-менш, але не знаю чи на довго. Дорогу там латають в сильний дощ. 

   З Києва мав валити на Одесу, сподівачись, розслабитись на трасі "Київ-Одеса" - там вже теж срака до самої Умані - полотно розвалюється на очах. Південь по маршруту Одеса-Миколаїв-Херсон - вцілому на рівні, але виключно, за рахунок, розвантаженості шляхів і сухої погоди. Якість асфальту, підозрюю, там така ж. Запорізькі і дніпропетровські дороги терпіти можна, якщо оберете правильний маршрут, але планувати типовий час для дистанцій теж не раджу, бо ми, виїхавши з Одеси завчасно о 9 мали встигнути до Запоріжжя на 16у і мали встигати, але не встигли... Запасу в кілька годин не вистачило. Не вистачило навіть з урахуванням того, що останні майже 100 км валив не менше 140. 

Але навіть це все квіточки в порівнянні з Черкаською та Кіровоградською областями. Я не жартую, а кажу на повному серйозі - їх треба закрити назовсім! Стерти з лиця планети, з історичних архівів, заборонити Женевською конвенцією! 

  Розпач від стану дороги в мене дійшов до такої міри, що мав абсолютно реальне, а не жартівливе бажання відірвати руль і кидатись на далекобійників, які без сумніву, на мою думку, хай і по дотичній, але причетні до стану доріг. (Хоч насправді вони є звичайними заручниками обставин). Це все при тому, що ми будували звісно не короткий маршрут, а максимально швидкий (через П'ятихатки). 

  На диво, за ці 2000 км не зупинили гаєри, але який сенс - перевищувати швидкість в цих двох областях просто немає де, бо лишишся без мостів, і без зубів...По суті навіть виїзд на зустрічну смугу не рятує від ям. На руках блядь від напруги і постійного крутіння баранки червоні плями - і це при тому, що я блядь добре знаю як крутити і як тримати руль! Латки, покладені в дощ висипаються просто на очах, від чого на дорозі валяються величезні брили.

А за 40 хвилин почнеться брифінг голови нашої держави... Утім задати питання, щодо подальшої долі українських доріг, ми не зможемо з двох причин: По-перше, розпорядники не називають місць, звідки відбуватимуться телемости!? А по-друге не бачу сенсу щось питати, бо, на мою суб'єктивну думку, усім відповідальним абсолютно похуй на те що ми будемо питати!

В місті Черкаси уже через рік ситуація з дорогами буде гіршою, ніж була навіть минулого літа... Але міським очільникам, на мою думку, на це похуй, бо вони збираються робити що завгодно окрім необхідного! І якщо, блядь, мені хтось скаже, що така ситуація по всій Україні - скажу ідіть на х у й (даруйте за грубість), бо і в Херсоні, і в Миколаєві, і в Запоріжжі, Одесі і тим паче в Дніпропетровську дороги на рівень кращі, ніж після капітального ремонту в Черкасах! Звісно, може, тому що так лягли зірки чи місту пороблено, але швидше тому, що ті, хто за якість виконання доріг і якість життя населення в названих містах має відповідати, не колупається в носі, а займається тим, чим має займатися! І в мене одне запитання до очільників - це ж який треба мати ніс, аби так довго в ньому колупатися?

Абсолютно "круті" люди

На фото маленькі смертні ноги і велика лиса безсмертна голова Міхалкова. 

Сьогодні мені стало зрозуміло, що маю багато кумирів. Багато в тому сенсі, що в сучасному суспільстві взагалі модно не мати кумирів. Ну тіпа не визнавати того факту, що серед людей є звичайні люди і ті, хто своїм життям доводить, що людина може "Вище, Далі, Швидше". Я категорично переконаний, що якби не ці люди - ми би досі рамапітеками бігали з палкою-копачкою і колекціонували всяких блох, вошей і іншу наволоч у своїх стильних зачісках. А також обов'язково протикували ніс кісточкою, аби довести власну крутість . 

     Впевнений, що вам, як і мені, неодноразово доводилось чути маднєйший закид про те, що "не створи собі кумира". Якщо це дійсно правда, і за створення собі кумира на нас має чекати якась супер-кара, типу блискавки в сраку - мені би зараз не було чим протирати стілець. Це я до того, що маю багато кумирів.
    Аби не плутатись в термінології, що часто трапляється в "кумирознавстві", слід одразу визначити, що я, за кумира, вважаю людину, що досягла в конкретній, чи кількох конкретних сферах діяльності неймовірних результатів. Тобто, Сергій Олегович Одарич, наприклад, навіть якщо є хорошою людиною і навіть непоганим мером не є для мене кумиром, бо не досягнув в своїй сфері діяльності неабияких результатів. Тобто, в його місті (як головному об'єкті, на який він витрачає свій час, зусилля і енергію) дороги, скажімо, повна срака,хуйня, піздєц і таке інше. Я згадав мера мого міста не для того, щоб йому насолити (бо насправді він мав на увазі мене з моєю думкою, - "собаки лают - караван идет": часто повторює мій мер), а для того, аби вказати на приклад певно хорошої і дуже відомої людини, яка ,за всіх цих чеснот, навряд може для кого-небудь бути кумиром. Хіба-що, для власної собаки, яку можна підкупити цукровою кісточкою, чи ніжним доторком долоні. Якщо раптом вважаєте, що я не правий - так і напишіть: "я вважаю, що Одарич достатньо крутий, аби бути кумиром".
   Продовжуючи тему відомих і хороших, але не кумирів, зазначу, що вочевидь мій мер - за цих економічних загальнодержавних умов є хорошим мером. І скажімо у порівнянні з іншими мерами, що керують в цих же умовах, досягнув значно більшого. Але у тому то й суть моїх, наприклад, кумирів, що їм вдається Попри будь-які скрутні і ніхуясобіякіскрутні становища досягати надрезультатів... Бо ж хтось нинішні економічні умови вважає за складні, а хто будував місто після війни..."Шарітє" різницю? Війни нема, а дороги піздєц ваєнні! Як так? 

   Ну і звісно, аби не бути голослівним наведу приклад своїх кумирів:

Головне, що мене турбує в житті - це кіно. Саме тому в цій царині маю багацько кумирів. Ще раз повторю не любімчіків і не "хароших рєбят", а саме чуваків, яких я бачу майже з німбом на голові:

Квентін Тарантіно (бо він самостійно, втіхаря від усіх, з посмішкою на обличчі і без зайвих понтів і зв'язків на початку 90-х змінив увесь світовий кінематограф і, що ще важливіше, продовжує.)

Роберт Замєкєс бо, б'юся об заклад, 90 % людей, що це читають, в очі не бачили цю людину і не знають про неї геть нічого, але відповідають на запитання про улюблений фільм, "Форест Гамп", або "Зеленая миля".

Нікіта Міхалков. Да, Нікіта Міхалков, якого модно не любить і хаять, Бо Міхалков не дивлячись на все мудачество його титулів і "родословної", не дивлячись на політичні ігри, що йому доводиться через ці мудачества і родословні грать, знімає так, як не знімає ніхто взагалі.

Пітер Джексон - просто тому, що зняв "Властелин колец" - таких речей достатньо для того, щоб стати кумиром.

Мел Гібсон.

Музика:

Зємфіра, бо жінка мала на увазі всі піари з усіма продюсерами, і просто творить. Ах да, забув одну важливу деталь - творить так, як ніхто інший і є об'єктивно надпопулярною і надуспішною). Тобто, доводить власним прикладом, що якщо ви справді талановитий, шліть нахєр відмазки, типу я нєпонятий гєній і саме тому мою творчість розуміє тільки моя надчуттєва і надінтелктуальна собака, мій мудрєйший папугай Антон, і мій сусід-собутильнік Пьотр Анатолійович Рубінштейн. Якшо ви крут - ви крут і це не піддаватимуть сумнівам.

Рей Чарльз, бо Рей Чарльз.

Література - Джек Лондон.

Футбол: Лєо Мессі, Зінедін Зідан.

Наука:  Ейнштейн, Тесла, Мєчніков.

Автоспорт: Айртон Сенна, Річард Бьорнс.

Шоу-Бізнес: Джеремі Кларксон, бо людина примудрилась створити собі імідж людини, яка нічого не вміє, при цьому всі чудово розуміють, що людина вміє багато чого.

Фотографія: Брессон, Куделка.

Якщо все підсумувати - все це хлопці і дівчата, які для мене скромного і маленького смертного, змогли зробити  великі і безсмертні речі. Вважаю, що цього достатньо, аби я створив собі кумира і вважав цих людей за надлюдей - не бачу у цьому нічого протизаконного і протиприроднього, що звісно куди більш важливо. Зовсім інша справа, що той же Тарантіно принагідно послав би мене до сраки, якби це почув. Але - це вже третє питання)).

Так от: А хто є Вашим кумиром? Чи можете собі дозволити таку протиправну розкіш, як створення кумира? Чи є серед існуючих політиків Ваші кумири?
Себто, чи є у Вашому житті люди, "крутість", яких ви не здатні піддати сумнівам, абсолютно Круті? Поділіться, будь ласка, кумиром)

Гончік

Є хтось, у кого це відео викликає захват, а не відчуття нестерпного гніву від того на скільки водій є конченим дибілом? Подібні виєбони на міських вулицях особисто в мене викликають асоціацію з тим, щоб прийти в будинок пристарілих і запропонувать дідусям і бабусям бігти наввипередки... Це я до того, що звичайні дороги - місце для пересування з точки А в точку Б. А для того щоб довести, який ти заїбенний водій - є гоночний трек. Правда, на треку будуть їздити не бабусі і дідусі, а майстри баранки і швидкості - от там і стане ясно "ху із ху".
Мене дуже "уміляють" у цьому ж сенсі маленькі пісюни, які на таткових інфінітях стоять на перехресті і з піздєц якою задоволеною мордою летять з перехрестя першими... Піздєц, який ти лев, коли з 4 літровим двиглом дрюкнув чувака на десятці з двиглом в півтора літри...!)) Але на треку виявиться, шо ці пісики вилетять в першому ж повороті, бо ні про апекс, ні про розподілення ваги, ні про роботу з педалькою газу нічого не чули. Фу блядь.

Футболка, яка мене виростила.

Побачив цю фотку і ледь сльозу не пустив. Я загалом не страждаю тряпчаним фетишизмом, але ці футболки, що продавались лише в кількох точках на базарі... 

  То були ті далекі часи, коли 50 гривень не були вартістю лишень трьох пачок презервативів, чи трьох кілограмів яблук.Такі гроші були цілим скарбом - скарбом, за який можна було придбати Футболку. 

    Пам'ятаю, що я був настільки щасливою дитиною, що гроші були зовсім не потрібні. Все що було потрібно - кєди і закінчення уроків - і от вмить я на футбольному полі і доба нарешті наповнюється сенсом, а легені киснем. Футбольне поле без сумніву було тим пазлом, де я, як малий пазлик, міг знайти саме своє місце. Але без сумніву, футболка улюбленого гравця, була невід'ємним атрибутом всієї тієї двіжухи. Тож далі повідаю історію своєї Футболки:

Фотографії за 31 грудня 2012р. м. Черкаси

Мені от цікаво чи обов'язково фотографу, а особливо фотографу, який займається стрітом, мати стиль? Чи може треба просто робить ахуєнні світлини і не морочити голову стилем? Нє ну ясєн пєнь, що початковий стиль усіх, хто захоплюється стрітом - це бабусі і дідусі, що загадково дивляться в далечінь, я й сам так починав, але потім кудись пішов сам не знаю куди.  

Terpila

   

Якщо я чимось і вдячний філології, з якою мене зіштовхнула доля, то інтересом до слів, як чогось більшого ніж набору приголосних, голосних і т.д. Думать про слово, як про хрінь, якої колись не було, а потім виникла, бо виникло явище, яке треба було якось назвати, мені дуже по кайфу. Звісно, якби я був не обділений розумом, цікавився би ядерною фізикою, і іншими корисними речами, але оскільки обділений - мушу цікавитись чимось, типу етимології слів і т.ін.  (Да, я бля не соромлюсь визнать, що філологія - наука для обмежених тупіків, не здатних до серйозної науки. Я в курсі, що зараз ображаю велику кількість хороших і навіть дуже хороших людей, але... Але не такі вони вже й хороші, якщо на таке ображаються і самі не врублені в те, про, що я кажу).

Але грець з ними з тими образами. Ми сьогодні з колегою Ірою говорили про властивість українців, та й загалом слов'ян, бути тєрпілами. Тєрпілами! Ану ж чи знає хтось з вас, дорогі читачі, чи є в інших мовах бодай наближений по значенню синонім? Варіанти, типу англійського "looser" - невдаха, вважаю дуже далекими по змісту і не приймаються. До речі, і інтернет-перекладачам це слово неідомо і вони його перекладають як слово борщ, тобто, ніяк, бо немає в англійській кухні ніякого борщу. (В них нещасних є тільки вівсянка і свинячі шкварки, але то вже на їх совісті). Тому власне англіською мовою терпіла маємо писати, як terpila. Невже, моє припущення про те, що це слово притаманне лишень слов'янській братії є вірним? Чьота как та хотілось би помилятись... Так само як всякі харакірі притаманні виключно вузькооким, бо жоден інший народ не був настільки тупим і винахідливим водночас, щоб так по-ідіотськи суєцидити - маю на увазі, що харакірі - це ахуєть як боляче, і ахуєть як брудно. Всі ці сьогуни і інші самураї  благородно і ніхуясобіяк епічно розколупуючи шлунок, взагалі не думали про всяких там спеціальних японських тєхнічок-гейш зі сконойобленим і без того життям. Бо ж цим дамам потім доводилось відшкрібати брудні нутрощі і кров, що ними вочевидь досить активно прискали в усі боки треновані тільця сеппукнутих.(Сеппуку - те ж харакірі, по-моєму, тільки з коротким ножиком, а не катаною) . А нє, шоб акуратненько втопиться, чи повіситься?

Але ж повернемось від розколупування живота, до розколупування слів: тож чи є в інших мовах бодай скільки-небудь близький відповідник до нашого "тєрпіла"?

P.S. Наші словники пов'язують "лексему" тєрпіла, з міліцеським "потерпевший", або з яким-небудь "слабим чєловєком", але ж бля слабий чєловєк - то є слабий чєловєк, а тєрпіла - це все таки тєрпіла. Та й, погодьтесь, цей жаргонізм давно виліз із зеківської говірки і означає значно більше, ніж "попущений на зоні"?! А ще цікаво, що добираючи ілюстрацію до посту я на мить завагався, бо  слово настільки специфічне, що довелось перебрати багато знаменитостей, але найбільш відповідним в наш час мені здався, саме мілашка Едді. Ви знаєте ще терпілішого терпілу, ніж Едвард Каллен?

Мой парень - Псих

Шось взагалі не зрозумів чого стільки переполоху навколо цього кінчику? Нє я навіть ледь не просльозився в кінці, але так і не догнав чи то від кіно, чи від того, що де Ніро так постарів, чи просто від радості, що кіно нарешті закінчується? Словом, справді класний тільки саундтрек:

А як Вам фільм, якщо ви не 14 літня сцикушка, чи сцикунець?

Про парковку, качок і сушені яблука.

Поясніть мені будь ласка на хіба людині такий великий комбікормовоз, якщо вона не здатна з ним впоратись? Вона не вміє його запаркувати, а значить не відчуває габаритів. І це не дивно, зваживши, що розмір цього сріблястого "жигуля", майже дорівнює розміру моєї квартири. (Та й те - я вживаю "майже" лише тому, що до моєї квартири ще прикручені так званий балкон, і так само званий санвузлик). Особисто я, отримав можливість керувати батьківською красунею шісткою самостійно, лише тоді, коли міг запаркувати її (є то звичайна, чи паралельна парковка).

   Блін, ну не здатний ти по-людськи використовувать такий транспорт - купи собі якийсь матіз, чері куку, оку, чи взагалі вєлік - паркуватись значно легше. Джип - це за визначенням машина для колгоспників, бо до нього гарно причепить причеп, нахуячить у нього свиней і качок -  і везти їх на продаж у найближчу богодухівку. Також на джипі гарно поїхать на ставок влітку, бо в багажник вмістяться вудки, ослінці, (що на них так зручно розміщувати свою жирну сраку), кілька масних тьолочок, що будуть вправно відганяти комарів, відро заздалегідь придбаної риби, аби відварити смачної юшки. Ще джипом можна перевозить сіно, якшо на вєліку, до якого ви зазвичай чепляєте сітку з сіном, спустила камера. Ну і, зрештою, на капоті такого джипа можна чудово сушить усіляку сушку, на кшталт, абрикосів, яблук, грибочків і іншої сушених смаковеників. І звісно ж, незамінним буде джип, аби ввечері змотаться в сусіднє село з пацанами дать тягла місцевим. Как би всьо, чи я може щось пропустив? Ну там типу: на вихідних звозить в Черкаси на продаж картоплі, капусточки квашеної, бурячка столового, сирку домашнього... Згоден в багажник джипу вміститься більше краму, ніж в 412-й москвич, що його так полюбляють селяни здавна.

Але для міста?Джип? Не вигризаю на хіба він потрібен, особливо з таким глазоміром, як у водія джипа, що на фотографії вище. І справа ж тут навіть не правилах дорожнього руху, а в тому, що на тебе, як на дибіла будуть дивиться геть усі водії і пішоходи, що побачать як ти паркуєшся, і навіть можуть по доброті душевній допомогти вам запаркуватись по-людськи.

(Щоб не було ніяких незрозумілостей скажу, що сріблястий автомобіль в момент, коли я його знімав не мигав аварійкою і був пустим).

І ще такий от момент - я ні на що не натякаю, але давно звернув увагу, що подібним чином паркуються найчастіше жінки-водії і водії джипів, а нормальні роботяги на жигулях паркуються, як слід:

В той же день на тому ж місці

P.S. Якщо вже так сталося, що джип це і є той транспортний засіб, який ви придбали, дякуючи типовому для нашого часу запаленню мозку, і ви паркуєте його так, як паркувати в місті не можна(блядь!!!), моя вам дружня порада: переїздіть до села, де паркуватись можна хоч впоперек дороги, аби коровам проходити не заважало. А заодно підіймайте українське село, дихайте свіжим повітрям, і змагайтесь за підвищення надою. Якщо ж перший варіант не підходить і свою розумову відсталість більше ніде сховати, ніж як у здоровому джипі (що спалює за 100 кілометрів стільки пального, що вистачило би нагодувати десяток голодних дітей з Ботсвани)  то хоча б прочитайте інструкцію про те, як користуватися парк-троніком, яким швидше за все ваш лоховоз оснащено.

І наостанок, якщо все ж оберете село - між свиньми і качками гарно би зробить перегородку, аби не подавилися.

Смерть для дибілів

Сьогодні в процесі підготовки до ранкового ефіру наштовхнувся на чудовий пост про те, скільки чого треба, щоб піти з життя. Так от мені мені здається, що автор публікації чимало всього пропустив. Наприклад, скільки годин може витримати український інтелігент, прослуховуючи читання Кобзаря прем'єром нашої держави, як довго треба сверлити зуб, аби людина двинула коні і т.д. А вам цікаві такі штуки?
1.АЛКОГОЛЬ - смертельная доза - 3 бутылки водки в одного.
2. ПОЛИВИТАМИНЫ - смертельная доза - 5000 таблеток в сутки.
3. СОЛНЦЕ - смертельная доза - 8 часов на жаре
4. НИКОТИН - смертельная доза - 94 сигареты за раз
5. СОЛЬ - смертельная доза - 250 г в один присест
6. КОФЕИН - смертельная доза -150 эспрессо залпом
7. ВОДА - смертельная доза - 8-10 л за день
8. ЭЛЕКТРИЧЕСТВО - смертельная доза - более 0,1 ампера
9. КОМАРЫ - смертельная доза - 500 000 укусов