вівторок, 25 вересня 2012 р.

Давно не їздив маршруткою. Маршрутки, як транспортний засіб, мене страшно бісять: це дорого, це душно, це не зручно. Але маршрутка, як місце особливих, дуже містких діалогів - мені подобаються. Я різне чув і бачив у маршрутці. От і сьогодні почув розмову двох молодих людей. Підозрюю, що вони закінчили рік, чи два тому одну школу і зараз навчаються в різних місцях.

Я слухав плейер і зовсім не мав на меті шпіонити, але географія розміщення пасажирів була такою, що діалог відбувався крізь мою голову. Хлопець говорив мені в ліве вухо, а дівчина відповідала в праве - це без перебільшень.
Хлопець: - О прівєт!
Дівчина: - Прівєт.
Хлопець: - Як жизнь?
Дівчина збиралась відповісти, щось досить містке, судячи з часу, який знадобився, аби набрати повітря в груди. Але в слова повітрю перетворитись не судилося і воно немічно вилетіло в уже й й без того заповнений акваріум мерзенного вуглекислого повітря автобусу. Вилетіло тому, що хлопець, не дочекавшись відповіді, задав ще одне питання, але цього разу риторичне:
 А чьо ти така замучана?

Які я зробив висновки з цієї історії? Здається, жінкам краще не задавати це питання. Коли мужику задають таке питання завжди можна відповісти: вчора був футбол (рибалка, зарплата, день народження когось, 180 днів до 8 березня, 3 місяці до нового року і т.ін). А для жінки день зіпсований, бо ким би Вона не була, в першу чергу, вона - жінка.
Продає вона оселедці на базарі, чи керує бухгалтерським відділом, її ранок починається з погляду в люстерко і намагань перетворитися в міс Всесвіт. І хоч зображення в люстерку не кращає з роками) - в нього можна дивтись під правильним кутом, при правильному світлі і т.д. І відчувати себе богинею. Головне аби ніякий баклан в маршрутці не запитав "А чьо ти така замучана?".

Якщо моїх доказів про неприпустмість такого питання недостатньо - спробуйте уявити, що стара знайома при раптовій зустрічі, після традиційних "прівєткакдєла", запитає: "А чого ти такий мудак?"

Як відповісти на це простеньке запитання?)

вівторок, 4 вересня 2012 р.

Світ клином між жіночих ніг не зійшовся!

  Я часто думаю про те, що людям давно слід літати на Венеру, як в село за огірками. Да, ми говоримо по мобілках, вставляємо якийсь кисіль в цицьки, а вода в пісуарах змивається автоматично, але глобально, сучасні люди, як останні рамапітеки досі користуються колесами (!!!), для енергії довбуть вугілля й нафту, лікуються від сопель нафтізіном. І у зв'язку з цим постає логічне запитання: "шо за хуйня?"
   Я б дуже хотів не скиглить, а долучитись до світу практичної й корисної науки, але мені без перебільшень природа повідрубувала найменші натяки талантів до точних дисциплін. Мої однокласники свідки - я навіть намагався з 7 по 11 клас проігнорувати свою математичну тупість і п'ять років просидів в мат.класі, де було справді до дідька багато фізик, алгебр, геометрій. Не допомогло. Тому мені лишається бути тим, чим лишається бути. Бачить Бог, я не займаюсь підарастичною українською політикою, і не співаю під фонографу для зрощення покоління даунів, але долучитись до глобального розвитку науки не можу. Зате я можу дати гарну пораду усім ВАМ тим, хто може... Неодноразово зустрічав обдарованих мужиків, які б вочевидь могли змінити існуючий хід речей в науці, але вони нівечили свою дорогоцінну енергію, Божу іскру, якшо вам так миліше, на потреби свого пісюна. Так от, мужики, блядь знайдіть собі одну нормальну бабу і займайтесь Справами!
    Скільки можна дибіліти в перебираннях харчами? Всі тьотки влаштовані однаково, відповідаю на пацана. Єдині справжній недолік в жінках (від яких відповідно слід триматися подалі) - невирубний фемінізм, нелюбов до футболу та якшо вона схожа на Януковича. Все.  Жінки створені для того, щоб бути красивими, сексуальними, надихаючими, розуміючими. 

    Оберіть ту, від якої вам "добре пахне", і ніколи про це не шкодуйте. Не думайте про те, що хтось може бути краще неї. Навіть за хвилину від сексу з Дженіфер Лопез. Так і скажіть: товариш Дженіфер, жопа у тебе справді знатна, але ти ніхєра не шариш варити борщ, та й взагалі моя в більшості компонентів краща.  І повірте, все буде барселона...  
     
   А вам, дівчатка, яким поталанило подобатись багатьом і часто, скажу от що: пружність зникне, зморшки з'являться, очки потьмяніють. Це закон природи - вона тут "нєумоліма", як посмішка Чака Норіса. Тож встигніть скористатись небесним авансом достойно... Про пісюх, яких пачками за копійки купують "алєгархи" ніхто не згадає й не пам'татиме. Інша справа ті, заради кого світ перевернеться з ніг на голову. 

Всім миру, любові, та незашореного розуму, готового до подвигів.

понеділок, 3 вересня 2012 р.

"Под ветвями боярышника"

Я часто завожу зошити (блокноти,щоденники), де занотовую щось, що здається мені вкрай важливим. Все почалось класу з шостого, коли у мене зя'вився зошит, в який я вирізав фотки футболістів і під ними робив опис їх гри
Знайшов у Лєбєдєва на сайті таку от картинку за 2002 рік.
Подумав, що 2002 рік відбувся 10 років назад. А ще згадав, що у 2002 році я навчвася у 8 класі і мав би стати футболістом; бо я нарешті зміг перестатись як греко-римський борець. В тому ж році, по-моєму, я вперше прочитав "Мартіна Ідена" і мені потихеньку починали подобатись баби. А ще мав зріст 150 сантиметрів, що мене зовсім не тішило).

Але я про ці унфкальні штуки пейджери... Якшо чесно я так і не зрозумів з тих пір що таке пейджер і навіщо він був потрібен. Пам'ятаю тільки, що мені мій друг намагався це пояснити, але йому не вдалося. Пам'ятаю, що та ціна, за яку можна було користуватись пейджером ніяк не вкладалась в моїй голові в порівнянні з тими зручностями, які пейджер вносив в життя власника. А ще на той момент у нас в квартирі досі не було відеомагнітофону, але мені вже не було за це соромно). Тоді ж, правда, у нас з'явився СD програвач. Але диск був тільки один і він дуже швидко набрид. Всі свої гроші я витрачав на футбол і на журнал "Футбол", а техніка взагалі мене мало цікавила. Але дивлячись на цю вивіску про пейджер я згадав, що єдиний гаджет, що мені його дуже хотілось - годинник з висотоміром. Його я побачив у журналі, який , по-моєму, Вовка Туйнов приніс в клас. У нас була така розвага - роздивлятись прайсові журнали про годинники, машини і т ін.

Так от я подумав зараз - ну нафіга мені був треба годинник з висотоміром?