Гончік

Є хтось, у кого це відео викликає захват, а не відчуття нестерпного гніву від того на скільки водій є конченим дибілом? Подібні виєбони на міських вулицях особисто в мене викликають асоціацію з тим, щоб прийти в будинок пристарілих і запропонувать дідусям і бабусям бігти наввипередки... Це я до того, що звичайні дороги - місце для пересування з точки А в точку Б. А для того щоб довести, який ти заїбенний водій - є гоночний трек. Правда, на треку будуть їздити не бабусі і дідусі, а майстри баранки і швидкості - от там і стане ясно "ху із ху".
Мене дуже "уміляють" у цьому ж сенсі маленькі пісюни, які на таткових інфінітях стоять на перехресті і з піздєц якою задоволеною мордою летять з перехрестя першими... Піздєц, який ти лев, коли з 4 літровим двиглом дрюкнув чувака на десятці з двиглом в півтора літри...!)) Але на треку виявиться, шо ці пісики вилетять в першому ж повороті, бо ні про апекс, ні про розподілення ваги, ні про роботу з педалькою газу нічого не чули. Фу блядь.

Футболка, яка мене виростила.

Побачив цю фотку і ледь сльозу не пустив. Я загалом не страждаю тряпчаним фетишизмом, але ці футболки, що продавались лише в кількох точках на базарі... 

  То були ті далекі часи, коли 50 гривень не були вартістю лишень трьох пачок презервативів, чи трьох кілограмів яблук.Такі гроші були цілим скарбом - скарбом, за який можна було придбати Футболку. 

    Пам'ятаю, що я був настільки щасливою дитиною, що гроші були зовсім не потрібні. Все що було потрібно - кєди і закінчення уроків - і от вмить я на футбольному полі і доба нарешті наповнюється сенсом, а легені киснем. Футбольне поле без сумніву було тим пазлом, де я, як малий пазлик, міг знайти саме своє місце. Але без сумніву, футболка улюбленого гравця, була невід'ємним атрибутом всієї тієї двіжухи. Тож далі повідаю історію своєї Футболки:

Фотографії за 31 грудня 2012р. м. Черкаси

Мені от цікаво чи обов'язково фотографу, а особливо фотографу, який займається стрітом, мати стиль? Чи може треба просто робить ахуєнні світлини і не морочити голову стилем? Нє ну ясєн пєнь, що початковий стиль усіх, хто захоплюється стрітом - це бабусі і дідусі, що загадково дивляться в далечінь, я й сам так починав, але потім кудись пішов сам не знаю куди.  

Terpila

   

Якщо я чимось і вдячний філології, з якою мене зіштовхнула доля, то інтересом до слів, як чогось більшого ніж набору приголосних, голосних і т.д. Думать про слово, як про хрінь, якої колись не було, а потім виникла, бо виникло явище, яке треба було якось назвати, мені дуже по кайфу. Звісно, якби я був не обділений розумом, цікавився би ядерною фізикою, і іншими корисними речами, але оскільки обділений - мушу цікавитись чимось, типу етимології слів і т.ін.  (Да, я бля не соромлюсь визнать, що філологія - наука для обмежених тупіків, не здатних до серйозної науки. Я в курсі, що зараз ображаю велику кількість хороших і навіть дуже хороших людей, але... Але не такі вони вже й хороші, якщо на таке ображаються і самі не врублені в те, про, що я кажу).

Але грець з ними з тими образами. Ми сьогодні з колегою Ірою говорили про властивість українців, та й загалом слов'ян, бути тєрпілами. Тєрпілами! Ану ж чи знає хтось з вас, дорогі читачі, чи є в інших мовах бодай наближений по значенню синонім? Варіанти, типу англійського "looser" - невдаха, вважаю дуже далекими по змісту і не приймаються. До речі, і інтернет-перекладачам це слово неідомо і вони його перекладають як слово борщ, тобто, ніяк, бо немає в англійській кухні ніякого борщу. (В них нещасних є тільки вівсянка і свинячі шкварки, але то вже на їх совісті). Тому власне англіською мовою терпіла маємо писати, як terpila. Невже, моє припущення про те, що це слово притаманне лишень слов'янській братії є вірним? Чьота как та хотілось би помилятись... Так само як всякі харакірі притаманні виключно вузькооким, бо жоден інший народ не був настільки тупим і винахідливим водночас, щоб так по-ідіотськи суєцидити - маю на увазі, що харакірі - це ахуєть як боляче, і ахуєть як брудно. Всі ці сьогуни і інші самураї  благородно і ніхуясобіяк епічно розколупуючи шлунок, взагалі не думали про всяких там спеціальних японських тєхнічок-гейш зі сконойобленим і без того життям. Бо ж цим дамам потім доводилось відшкрібати брудні нутрощі і кров, що ними вочевидь досить активно прискали в усі боки треновані тільця сеппукнутих.(Сеппуку - те ж харакірі, по-моєму, тільки з коротким ножиком, а не катаною) . А нє, шоб акуратненько втопиться, чи повіситься?

Але ж повернемось від розколупування живота, до розколупування слів: тож чи є в інших мовах бодай скільки-небудь близький відповідник до нашого "тєрпіла"?

P.S. Наші словники пов'язують "лексему" тєрпіла, з міліцеським "потерпевший", або з яким-небудь "слабим чєловєком", але ж бля слабий чєловєк - то є слабий чєловєк, а тєрпіла - це все таки тєрпіла. Та й, погодьтесь, цей жаргонізм давно виліз із зеківської говірки і означає значно більше, ніж "попущений на зоні"?! А ще цікаво, що добираючи ілюстрацію до посту я на мить завагався, бо  слово настільки специфічне, що довелось перебрати багато знаменитостей, але найбільш відповідним в наш час мені здався, саме мілашка Едді. Ви знаєте ще терпілішого терпілу, ніж Едвард Каллен?

Мой парень - Псих

Шось взагалі не зрозумів чого стільки переполоху навколо цього кінчику? Нє я навіть ледь не просльозився в кінці, але так і не догнав чи то від кіно, чи від того, що де Ніро так постарів, чи просто від радості, що кіно нарешті закінчується? Словом, справді класний тільки саундтрек:

А як Вам фільм, якщо ви не 14 літня сцикушка, чи сцикунець?

Про парковку, качок і сушені яблука.

Поясніть мені будь ласка на хіба людині такий великий комбікормовоз, якщо вона не здатна з ним впоратись? Вона не вміє його запаркувати, а значить не відчуває габаритів. І це не дивно, зваживши, що розмір цього сріблястого "жигуля", майже дорівнює розміру моєї квартири. (Та й те - я вживаю "майже" лише тому, що до моєї квартири ще прикручені так званий балкон, і так само званий санвузлик). Особисто я, отримав можливість керувати батьківською красунею шісткою самостійно, лише тоді, коли міг запаркувати її (є то звичайна, чи паралельна парковка).

   Блін, ну не здатний ти по-людськи використовувать такий транспорт - купи собі якийсь матіз, чері куку, оку, чи взагалі вєлік - паркуватись значно легше. Джип - це за визначенням машина для колгоспників, бо до нього гарно причепить причеп, нахуячить у нього свиней і качок -  і везти їх на продаж у найближчу богодухівку. Також на джипі гарно поїхать на ставок влітку, бо в багажник вмістяться вудки, ослінці, (що на них так зручно розміщувати свою жирну сраку), кілька масних тьолочок, що будуть вправно відганяти комарів, відро заздалегідь придбаної риби, аби відварити смачної юшки. Ще джипом можна перевозить сіно, якшо на вєліку, до якого ви зазвичай чепляєте сітку з сіном, спустила камера. Ну і, зрештою, на капоті такого джипа можна чудово сушить усіляку сушку, на кшталт, абрикосів, яблук, грибочків і іншої сушених смаковеників. І звісно ж, незамінним буде джип, аби ввечері змотаться в сусіднє село з пацанами дать тягла місцевим. Как би всьо, чи я може щось пропустив? Ну там типу: на вихідних звозить в Черкаси на продаж картоплі, капусточки квашеної, бурячка столового, сирку домашнього... Згоден в багажник джипу вміститься більше краму, ніж в 412-й москвич, що його так полюбляють селяни здавна.

Але для міста?Джип? Не вигризаю на хіба він потрібен, особливо з таким глазоміром, як у водія джипа, що на фотографії вище. І справа ж тут навіть не правилах дорожнього руху, а в тому, що на тебе, як на дибіла будуть дивиться геть усі водії і пішоходи, що побачать як ти паркуєшся, і навіть можуть по доброті душевній допомогти вам запаркуватись по-людськи.

(Щоб не було ніяких незрозумілостей скажу, що сріблястий автомобіль в момент, коли я його знімав не мигав аварійкою і був пустим).

І ще такий от момент - я ні на що не натякаю, але давно звернув увагу, що подібним чином паркуються найчастіше жінки-водії і водії джипів, а нормальні роботяги на жигулях паркуються, як слід:

В той же день на тому ж місці

P.S. Якщо вже так сталося, що джип це і є той транспортний засіб, який ви придбали, дякуючи типовому для нашого часу запаленню мозку, і ви паркуєте його так, як паркувати в місті не можна(блядь!!!), моя вам дружня порада: переїздіть до села, де паркуватись можна хоч впоперек дороги, аби коровам проходити не заважало. А заодно підіймайте українське село, дихайте свіжим повітрям, і змагайтесь за підвищення надою. Якщо ж перший варіант не підходить і свою розумову відсталість більше ніде сховати, ніж як у здоровому джипі (що спалює за 100 кілометрів стільки пального, що вистачило би нагодувати десяток голодних дітей з Ботсвани)  то хоча б прочитайте інструкцію про те, як користуватися парк-троніком, яким швидше за все ваш лоховоз оснащено.

І наостанок, якщо все ж оберете село - між свиньми і качками гарно би зробить перегородку, аби не подавилися.

Смерть для дибілів

Сьогодні в процесі підготовки до ранкового ефіру наштовхнувся на чудовий пост про те, скільки чого треба, щоб піти з життя. Так от мені мені здається, що автор публікації чимало всього пропустив. Наприклад, скільки годин може витримати український інтелігент, прослуховуючи читання Кобзаря прем'єром нашої держави, як довго треба сверлити зуб, аби людина двинула коні і т.д. А вам цікаві такі штуки?
1.АЛКОГОЛЬ - смертельная доза - 3 бутылки водки в одного.
2. ПОЛИВИТАМИНЫ - смертельная доза - 5000 таблеток в сутки.
3. СОЛНЦЕ - смертельная доза - 8 часов на жаре
4. НИКОТИН - смертельная доза - 94 сигареты за раз
5. СОЛЬ - смертельная доза - 250 г в один присест
6. КОФЕИН - смертельная доза -150 эспрессо залпом
7. ВОДА - смертельная доза - 8-10 л за день
8. ЭЛЕКТРИЧЕСТВО - смертельная доза - более 0,1 ампера
9. КОМАРЫ - смертельная доза - 500 000 укусов