Шнур - ти геній, пророк і мєсія.

Це відео в продовження теми про дебільних журналістів з їх банальними, тупими питаннями.

Радості повні штани

Рівняння бидла всесвітнього масштабу

Сьогодні весь ранок намагаюся думати про шо завгодно окрім результатів виборів. Я навіть намагався прив'язать себе до батареї і вклепатися об неї кілька разів головою для вірності, аби тільки не думать про те шо відбувається. Хочу аби було зрозуміло - мені глибоко плювать на результати виборів, за великим рахунком. Мені не плювати лишень на дії, які зумовили такі результати. Йдеться про фантастичне вміння деяких людей за 200 гривень перетворитися на бидло закінчене і наволоч паскунду. Такий фокус навіть Девіду Блейну не снився. Була собі нормальна людина і тут бац, отримала ні за що 200 грн, і от вже не людина, а кончена паскуда...Ну хіба не диво магічного характеру?

Тільки от чи справді "ні за що"? Відповідь - ні. Гроші отримано цілком собі заслужено. Я не буду зараз ваньку валять, і терти про продану душу і все таке, бо ж не можна продать те, на шо права не маєш. Радше просто скажу, що коли вже через деякий, недовгий, час, нинішня влада прокине "людину", виблядка 200 гривневого, на значно більшу суму - сутність рівняння розкривається у всій красі. 

Отже, урочисто називаю це рівняння Рівнянням бидла всесвітнього масштабу: 

200грн - X = єбатьялох. 

Де "200 грн" - кількість бабла, за які було куплено голос, "X" - кількість бабла на яку людину, через деякий час, найобує система, якій було продано голос. Ну а "єбатьялох" завжди "єбатьялох".

Найцікавіше, що серед людей, які це читають, переконаний, немає тих, хто продався. І це важливо розуміти кожном з тих, хто читаєу. Саме тому, це геніальне рівняння з його геніальним поясненням треба нести до досі несвідомих людей. Тих людей, які не читають навіть стрічки Фейсбуку, а замість того дивляться X-фактор, чи шо там зараз по жвачнику показують. Вони щовиборів, щодня продовжують тупити. Йдеться про тих людей, які не розуміють питання карми і, по-народному кажучи, не бачать далі власного, жалюгідного носа. Їх треба рятувать, і не боячись замаритися, спілкуватися, доводити, переконувати... Іншого шляху до змін в суспільстві немає. Як би нам того не хотілося, але тільки щоденна робота, щоденне виховання, переконання ближнього до вас бидла, перетворюватиме це суспільство. Йдеться не лише про п'яні балачки про те, за кого голосувати, бо подібне все одно, як правило, закінчується висновком "Та всі вони підараси, блядь". Йдеться про щоденне бидлування на вулицях. Наприклад, Ви побачили, як хтось кинув повз урну етикетку, не полінітесь - підійміть її , донесіть до смітника і слем-дан... Нехай цього не побачить покидьок, що кинув повз - це побачить хтось інший, і повірте - таке діє безвідмовно. 

Наостанок. Я би не відв'язався від батареї і не писав би так багато літер, аби не дзвінок батька, який повідав одну милу історію. Усіх подробиць переказувать сенсу не бачу, але основна дія така:
Цього ранку, одному з його робітників (маляру, чи штукатуру, не знаю, словом, звичайному роботязі) подзвонив односельчанин із запитанням "ну хто там переміг в Черкасах?" Односельчанин дуже переживає аби переміг Поплавський, бо ж, бачте, у такому разі обіцяли ще 150 гривень додати. Цікавим є те, що цей односільчанин, є колишнім прокурором у відставці. Себто, можете собі уявити розмір пенсії, якої, вочевидь, конче не вистачає, бо ж доводиться голосувати за лавеху. Історія, попри усю її "прокурорськість", є цілком типовою для наших "широт", однак закінчення має досить оптимістичне. 
Робітник, який моєму батьку те розказав, попросив відлучитись, бо збирається поїхать в село до прокурора і дати йому власноруч, із власної, просторобочої, певно місцями дірявої і старої, кишені 160 гривень...

Про два різні "Майдани". Побачене з середини революції 3-4 грудня

Повертаючись з Майдану 1 грудня, на душі було важко, ніби-то від відчуття "лайтзради" людей, що там лишилися. Утім, особисто я себе виправдовував тим, що у Черкасах народ теж підійметься і я зможу доєднатися. Так і зробив. Але роздивишись "розмах" супротиву в нашому місті, роздивившись місцевих апазіцианерів, які не розуміють, що відбувається в державі і просто піаряться,( що вважаю злочинним у цих умовах), вирішив повернутись до Києва.