Регбі в Черкасах

 

   Цієї неділі в Черкасах відбувся кубок України з регбі. Пішов я підтримати черкаську команду і подумати про регбі, як гру англійських джетльменів. Себто про гру, в яку почали грати там, де виникла абсолютно ідеальна, не потребуюча вдосконалення, гра - футбол). Як таке могло трапитись? Як виникло регбі? Якби я був закінченим мудаком припустив би таку от теорію:

Якось в Британії, зграя пацанчиків-невдах, не здатних до гри в класичний футбол (тобто той футбол, де м'яч луплять ногами) плюнули на свою, британську, виплекану вівсянкою, пивом і свинячими шкварками, честь і гідність, та й почали передавати м'ячик як дівчатка руцями... Так на світ з'явилась нова гра - регбі.

   Без сумніву, така теорія щодо виникнення могла з'явитись в дуже запаленому мозку, але як це часто буває, ця ж теорія підтверджується зовсім недалекими британськими "міфами та легендами" про Уільяма Єба Елліса (якому певно хотілося би називатись Уебом) .

 Утім сьогоднішнє регбі вимагає до себе поваги і не лише тому, що цю гру є кому захистити))): 

, а тому, що еволюціоувавши, регбі перевторилось в серйозний спорт із суворими і цікавими правилами. В який, до речі, справді грають дівчатка, але такі, яких би не радив смикати за косички, навіть якшо ви швидко біжите. Бо ж, бачте, регбіст-регбістка - це спортсмени, які не лише сильно б'ють, але й сильно біжать. Минулого року я бачив це на власні очі в місті Сміла, куди приїхав навмисне аби подивтись як дівки товчуть один одного за... круглого?))

Що типовий черкащанин знає про регбі? "Ну ееее це така гра, де всі пихаються і м'ячик як динька, гиии..."
   Дивно, але окрім "гиии" в цій грі є ще купа правил, навіть основні з яких, переконаний, більшості людей невідомі. Наприклад, виявляється, в регбі є правило офсайду, руками в регбі м'яч можна передавати(пасувати) тільки назад, або вбік (відносно половини суперника)... Хто хоч раз грав у типово сільський різновид регбі (будь-яким способом донести м'яч з пункту А в пункт Б, пороспихавши, або оббігши по дорозі команду суперника, корів, собак, Бабу Галя і комбайн "Нива") розуміє, що це правило перетворює регбі з гри для качків-бігунів у гру для качків-бігунів-інтелектуалів.
І повірте, коли вживаю "інтелектуалів" аж нітрохи не перебільшую. Просто поставте себе на місце регбіста: Ваше завдання пронести м'яч, скажімо на сорок метрів вперед, заважає цьому така от перешкода: кілька міцних, швидких спортсменів, які готові порвати вас на ганчірку за те, що ви маєте в руках... Лізти на пролом - ващє не катить. Катить тільки гра в пас, комбінаторика, міцне здоров'я і міцний дух.
 Але це все приказка, а казка в тому, що черкаська команда з гри у регбі створилась самостійно. Що це значить? Це значить, що пацани зібрались і без ниття і іншої приблуди вирішили займатись тим, що їм подобається. На скільки я зрозумів, при бажанні, приєднатись до них може кожний охочий і, мабуть, трохи здібний). Наші - в синьому. Не наші - не в синьому.

Ну а найважливіше на що я звернув увагу - регбі таки має джентельменський присмак... Бо не дивлячись на максимальну контактність цього виду спорту - понтів і не спортивних сутичок на цьому, наприклад, турнірі було значно менше, ніж, наприклад, на турнірах з міні-футболу, в яких я грав. Напевно, не було ще жодного матчу, де б не доводилось відчути на собі підлих, заборонених ударів ліктями по пиці, підніжок і інших заборонених прийомів. І ображають звісно не самі удари, а те, що опісля них суперник не вибачається, а намагається розказать шо він за лев і яка в нього красива грива... А в регбі все було благородно і по-чоловічи..Повага, регбістам!